шпиль
| шпиль |
|
|
Шпиль, ля́, м. 1) Холмъ, невысокая круглая гора. Кругла, мов шпиль, гора. Левиц. I. 197. Українські яри гайові між невисокими та крутими горами та шпилями. Левиц. I. 203. Ой вийду я на шпиль-гору, на лебедів крикну. Чуб. III. 137. 2) Част. м'яльници (см.). Вас. 159. Ум. Шпи́лик, шпильо́к, шпиле́чок.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924