Перейти до вмісту

шульпіка

Матеріал з Вікіджерел
шульпіка

Шульпі́ка, ки, м. = Шуліка. На могилі щось мріє, чорніє: спершу здалось йому за шульпіку, а як зблизився, побільшало, неначе орел. Стор. М. Пр. 3. Голуб'ятко наше старий шульпіка заклював. Греб. 324.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924