Щоденник кількох міст/Сонце поза мінаретами
| ◀ Дещо про жінку | Щоденник кількох міст Сонце поза мінаретами |
В історичні дні Туреччини ▶ |
|
СОНЦЕ ПОЗА МІНАРЕТАМИ
Останні гості посідали в каїки, трап піднято. Бряжчить коловорот, намотуючи котвицю. Зараз рушимо. Прощай, Туреччино!
Я стою на кормі і вдивляюся в широку панораму Стамбулу. От коли переконуєшся, як це справді гарно! Тепер я можу на хвилинку погодитися з Ґотьє і Фарером.
Метушня на рейді, безліч пароплавів, клубки диму й сонце, що заходить за мінаретами якогось великого мечету — ось моє останнє вражіння від цієї країни.
Було щось коло 7-ої, і сонце сіло поза Еюбом. На тлі вечірнього неба особливо чітко рисувалися — рисувалися, а не малювалися, бо фарб уже не було — складним мережевом горби, мечети, мінарети і старий акведук.
Сонце знизилося і потрапило якраз у центр між двома мінаретами, так, що обидва перерізали своїми чорними смугами його червоне тло. Сонце заходило поза мінаретами.
Мені це здавалося символом сучасного цієї країни. Сонце поза мінаретами! Був час, коли пишно красувалися мінарети на сонці, коли були вони господарями країни, як колись суворі лицарські фортеці баронів і маркграфів. Але впали й замки февдалів, упадуть і мінарети з мечетами.
Сонце поза мінаретами! Воно ще не зайшло, але швидко зайде. Сонце зайде поза мінаретами — і помре назавжди стара Туреччина ісламу. Завтра сонце зійде над Туреччиною молодою, відновленою, визволеною з-під кайданів святошства, східнього ледацтва, безглуздої романтики.
Сонце світитиме не мінаретам Магомета, а димарям заводів турецьких трудящих.
Мені хотілося бачити символ у сонці, що немов спинилося поза двома мінаретами на горі.
Пароплав рушив. Ми довго йшли Босфором. Уже було зовсім темно, коли ми потрійним гудком одсалютували дачі радянського повпредства в Буюк-Дере, майже при виході в Чорне море. Капітан Дмитро Дмитрович умовився про цей салют із нашими товаришами — і з невеличкого клаптика радянської території нам відповіли, тричі моргнувши електрикою ліхтарів при вході.
Хвилі билися сердитіш, нас почало гойдати: з Чорного моря пішла велика холодна течія. Миготнули маякові вогні — і ми в радянському морі.