юга

юга

Юга́, ги́, ж. Родъ сухого тумана въ жаркій лѣтній день, — кажется, будто воздухъ смѣшанъ съ голубоватымъ дымомъ. Юга — це Петро вівці жене. Мнж. 157. У юзі сонце бреде. Черк. у. Як юга повів, — гречка уся пропаде. Нѣжин. у. Юга йде, — чи не горить де село, або що. Черк. у.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924