Перейти до вмісту

Як диявол дитину підмінив

Матеріал з Вікіджерел
Про текст
Назва: Як диявол дитину підмінив
Записано в: у с. Крестівці Маріупольського пов. Катеринославської губ.
Дата запису: 1905
Записувач:
Записано від: від О. Іщенко
Жанр: легенда
Опубліковано в: Савур-могила. Легенди і перекази Нижньої Наддніпрянщини / Упоряд. і авт. приміт. В. А. Чабаненко. — К.: Дніпро, 1990
[[Файл:|300px|безрамки|центр]]


В однієї жінки народилася дитина і залишилась на ніч нехрещеною. Баба пішла додому, а породілля загасила каганець і заснула. Нечисті й підмінили дитину: своє поклали в колиску, а те взяли.

Стала мати годувать те чортеня і ніяк не нагодує. Раз повз раз кричить, просить їсти та росте, як із води йде... Баба догадалась і навчає породіллю.

- Як вийдуть, — каже,— всі з хати, вийди й ти. А потім наглянеш у щілину, що воно буде робить.

Та так і вчинила. Глянула в щілину — коли дитина встала з колиски, звісила ноги і давай гойдатися та співать. Мати зашаруділа біля дверей, а воно знову в колиску і почало плакать. Тоді баба й каже:

— Виріж дванадцять різок-одноліток, винеси дитину на перехресну дорогу і бий, скільки мочі.

Та винесла й почала бить. Б'є, а воно кричить. Б'є, а воно кричить... Де взявся вихор, а звідти нечистий і гукає:

— Не бий, перестань, сяка-така!.. Візьми своє, верни моє!

Матері під ноги так і впала її дитина. Чорт підхопив своє і закрутився далі вихром. З того часу баба вночі не відходить од дитини, поки не уведуть у хрест.

Ця робота перебуває у суспільному надбанні відповідно до статті 8 Закону України від 1 грудня 2022 року № 2811-IX «Про авторське право і суміжні права», де зазначається, що не є об'єктами авторського права:

  • вираження народної творчості (фольклор);
  • акти органів державної влади, органів місцевого самоврядування, офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного і судового характеру (закони, укази, постанови, рішення, державні стандарти тощо), а також їх проекти та офіційні переклади;
  • розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право особливого роду (sui generis).