Як лисиця-черниця півня сповідала

Матеріал з Вікіджерел
Як лисиця-черниця півня сповідала

Не раз лисиця навiдувалася до одного мужика в курятник, хотiлося їй курятинкою поласувати, так усе нiяк не вдавалося. Пiвень як почує шерех - i почне кукурiкати, а собаки збiжаться на пiвнячий лемент і проженуть лису знадвору. От і придумала раз лисиця, як пiвня обдурити. Кури рилися на городi в картоплi, шукали там усяких комашок. Лисиця нарядилася черницею, узяла чiтка з реп'яхiв і пiшла до курей. Пiдiйшла і говорить:

- Здрастуйте, раби божиї!

- Здраствуй, матiнка! - вiдгукнулися кури. - Вiдкiля бог несе?

- Так от йду з пустелi, з П'ятницького монастирю, тримаю шлях на святi гори, йду святим мощам поклонитися. Ступайте ви зi мною.

- Нi, матiнка, вуж ми вiд свого будинку нiкуди не пiдемо, - вiдповiв пiвень, - нам молитися немає потреби, у нас грiхiв немає.

- Ах ти, такий грiховодник, такий безбожник, як ти смiєш говорити, що грiхiв у тебе немає? Адже ти, пiвнику, великий грiшник, тебе ворог поплутав. Ти подумай, у тебе стiльки грiхiв, що й у мiшок не забереш, i як тiльки тебе господь бог терпить!.. Адже за законом жити тiльки з однiєю дружиною покладено, а в тебе їхнiй бiльше десятка. За такий великий грiх треба тобi усi святi мiсця обiйти, i тодi ти вiд усiх грiхiв не вiдкупишся. I як тобi тiльки не соромно? Йди, я тебе посповiдаю, бог тобi половину грiхiв зменшить. Не хотiв пiвень до лисицi пiдходити, зупинився. А лисиця і говорить:

- Ти чого ж, пiвнику, соромишся? Я тобi добра бажаю. Посповiдайся, раб божий, а то на тiм свiтi мiсця собi не знайдеш. У смолi будеш день і нiч кипiти, вiка вiчнi вiдтiля не виберешся!

Злякався пiвень вiчних мучень, погодився посповiдатися. Пiдiйшов до лисицi, нахилив голову, - а вона його цап за крильця і говорить:

- Не гiдний ти, пiвник, жити на бiлому свiтлi. За твої грiхи тяжкi я повинна тебе смертi зрадити, а то нiколи ти грiхiв не замолиш і будеш тiльки курей у грiх уводити. Бачить пiвень, що потрапився в лихо, i почав придумувати, як би йому лису обдурити. Кури одна за iншою в двiр утекли, а пiвень у неволi залишився. Почав пiвень лису умовляти:

- Вiдпусти мене, матiнка, я бiльше грiшити не буду.

- Так про що ти, пiвнику, клопочеш, чи не все рiвно тобi вмирати, чи нинi завтра?

- Так я знаю, один раз помирати, а от бачиш дi-те яке: усi домашнi птахи зговорилися заснувати жiночий монастир - кури, качки, гусаки пострижуться в черницi, а мене за мiй дзвiнкий голос дияконом вибрали. Хотiлося б менi послужити богу, може вiн менi грiхи і вiдпустить. Так, крiм того, доручили менi птаха знайти iгуменю: так чи не будеш так добра, може погодишся iгуменею стати?

- Отчого ж! Я по монастирях ходила, монастирськi порядки знаю.

- Ну от і добре, ти побудь, матiнка, отут, а я пiду своїм оголошу, що знайшлася, мол, iгуменя, а за тобою негайно ктитор прийде і помiчник ктитора, вони з тобою зговоряться. Лисиця пiвня вiдпустила і подумала про себе: "От вуж коли я поласую, тепер весь птах вiд мене не пiде!"

Прийшов пiвень на свiй двiр, побачив собак і говорить:

- Бiжiть скорiше на город, подивитеся, що там за морока з'явилася? Прийшла якась черниця, хотiла мене задушити.

Собаки кинулися на город і прямо до лисицi. Лисиця злякалася, кинулася бiгти, скинула iз себе рясу - i до рiки. Добiгла і пустилася уплав по водi. Собаки за нею. Лисиця, переправивши на iнший берег, забiгла на огiрковi гряди, зняла з пугала шапку і свiтку, скорiше надягла на себе, вискочила через кущ і нацьковує:

- Куси! Куси! Тримай її! Тримай! Собаки запитують:

- Чи не бачив ти, мужик, лиси?

- Бачив, вона тiльки що пробiгла, геть у той лiсочок подалася.

Кинулися собаки з усiх нiг навздогiн. А лисиця тим часом в очеретах сховалася. Забiгли собаки в лiсок, понюхали-понюхали і додому повернулися. Лисиця, побачивши човен на березi, села в неї і поплила вниз по рiцi. Собаки, повернувши з погонi, уже переплили рiку. Побачила лисиця собак і говорить:

- Ну що ж, ви наздогнали лисицю?

- Нi, не наздогнали, вона десь сховалася. Як у воду канула, проклята, нiде не бачити. А переодягнена лисиця і говорить:

- Ви, собаки, не гiднi лису розiрвати. Вона набожна, у всiх монастирях побувала, усi святi мiсця обiйшла, i чоловiк у їй є, не те що у вас - ви зграями бiгаєте... Вас би, грiшникiв, утопити випливало!

Собаки послухали-послухали, що говорить фальшивий мужик, а потiм далi поплили. А лисиця погналася за ними на човнi i хотiла утопити. Собаки бачать, що до берега ще далеко, плисти незмога, кинулися до човна, щоб за неї вчепитися. А лисиця собак по головах веслом стала бити і вiдiгнала.

Борсалися-борсалися собаки у водi, поки не потонули. Лисиця причалила до берега, вилiзла з човна і додому направилася.

Дочекавшись ночi, рушила лисиця знову до курятника: тепер уже йшла вона смiлiше, знала, що собак нi, потонули. Пiдiйшла до курятника, подивилася, бачить - сидять кури високо, не шелохнутся, мiцно сплять. Повертiлася лисиця в курятника до зорi, поки пiвень прокинувся і закричав:

- Ку-ка-реку!

Лисиця в курятник не пiшла, а говорить через кут:

- Ти хiба, петушок, не спиш?

- Немає.

- Так злети до мене, я тобi розповiм, як ми учора твого ворога карали. Ти, видно, думав, що це черниця була, ан немає. Йди, я тобi усiх розповiм.

Показалося пiвню спросоння, що з ним говорить собака, i вiн змело злетiв iз сiдала, а потiм вискочив з курятника. А за курятником замiсть собаки лиса виявилася. Потрапив пiвень лисицi в зуби. Мiцно-премiцно лисиця схопила пiвня зубами за горло і кинулася знадвору на городи і далi.

Ця робота перебуває у суспільному надбанні відповідно до статті 8 Закону України від 1 грудня 2022 року № 2811-IX «Про авторське право і суміжні права», де зазначається, що не є об'єктами авторського права:

  • вираження народної творчості (фольклор);
  • акти органів державної влади, органів місцевого самоврядування, офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного і судового характеру (закони, укази, постанови, рішення, державні стандарти тощо), а також їх проекти та офіційні переклади;
  • розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право особливого роду (sui generis).