Як ми ждали її, віковічні раби

Матеріал з Вікіджерел
«Як ми ждали її, віковічні раби...»
автор: Самійленко Володимир Іванович
Джерело: Володимир Самійленко, Твори, Київ, "Дніпро", 1990. one.xthost.info  


«Як ми ждали її, віковічні раби...»


Як ми ждали її, віковічні раби,
Як бажали, знесилені в час боротьби,
Щоб хоч промінь один серед темної ночі
          Засвітив нам у змучені очі.

О прийди,— ми казали,— богине ясна!
І нехай уже край наш недолі не зна;
Хай заквітне життя на замерлому полі,—
       Поведи нас до кращої долі.

О прийди ж, і тебе ми посадим на трон;
Твоя воля нам буде найвищий закон;
Ми тебе приберем у препишнії шати
      Й будем гімни подячні співати.

І прийшла ти... А як ми тебе прийняли?
Замість трону на смітник тебе зволікли,
Замість шат дорогих оплюванням покрили
      І твій дух у крові потопили.

О свободо! в ім'я найсвятіше твоє
В серці вбили ми все, що найкращого є,
І в нестямі звертаєм до тебе, богине,
      Тільки дике рикання звірине.





Примітки

  1. Вперше надруковано в журналі «Шлях», 1918, березень, № 3, стор. 5. Подається з першодруком.