ґрис

ґрис

Ґрис, су, м. 1) Отруби. Пересіваєся житну муку через сито і осталий ґрис всипаєся до баривчини. Гн. I. 100. См. Висівки. 2) Молотый крупно овесъ съ ячменемъ, посыпанный солью; служить для выкормки скота. Нехай нас Бог милує, щоб ми своїм дітям давали ґрис — ми здужаєм і хлібом вигодувать. Канев. у.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Ґрис, су, м. 1) Отруби. Пересіваєся житну муку через сито і осталий ґрис всипаєся до баривчини. Гн. I. 100. См. Ви́сівки. 2) Молотый крупно овес с ячменем, посыпанный солью; служить для выкормки скота. Нехай нас бог милує, щоб ми своїм дітям давали ґрис — ми здужаєм і хлібом вигодувать. Канев. у.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28