20-40-ві роки в українській літературі (1922)/Амвросій Метлинський/Кладовище

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Дивляться з неба ясненько срібні зірки.
Мають-біліють над могилка́ми хустки.
В тих могилка́х по-під чорними хрестами
Труни та труни все з козаками, з молодцями.
Як-то в Великдень засвітять впершу свічки,
Як в усі дзвони вдарять. — встають козаки.
В того шаблюка при боці, той з батіжком,
А промеж ними вже де-хто є й без чуприни.
Як ото вийдуть вони на світ з домовини,
Гомін як в бурю і грім луною кругом:
Чи батьками отті Німці загнущались,
Що чуприни вражі діти одцурались?
Трохи й кращі були, й єю потішались!
Колись єю з України нечисть ми змітали,
Тільки що із головою її віддавали.