Перейти до вмісту

Futur-Extra/Як хвіст піднімає кобила

Матеріал з Вікіджерел
Futur-Extra
Ґео Коляда
Як хвіст піднімає кобила
Москва: Видання автора, 1927
***

Як хвіст піднімає кобила
забруднюючи асфальти міст
і гартуючи білі копита
лошака пружинить хвіст…

Так життя розгайдане віками
переходе в мінор і мажор
і розскидане сонце, ночами
непотрібними черепками
чи фальшивими піснями
брязкає фальш.

Так і час вихристо могутній
перетинує горло ніж,
немов дзвонить забутий
і росколотий дзвін.
І немає пісень і смішний
забракований вигук про волю,
бо не сонце, не день в далені,
а змертвілий морозяний морок…

Я люблю коней і авто і трамваї
я люблю нестримний темп,

тільки думи, думів каравани
не підуть бадьоро до пустель…
Бо пустеля — смерть… А що-би садом
був заквітчаний пісок
треба вірить й сміх каскадом
викидать злочинцю межи зор.
Треба буть чим є! Не плакать, не лизати
язиком улесливим чобіт,
треба сміливо тримати
своїх гідностей пломінь, —
бо опльований підеш!.. Сумління
меч у горло, кулю в лоб!
Ах цвітіння, радісне шуміння
брязк розколотих ікон.