Перейти до вмісту

Futur-Extra/Брати мої, сестри мої

Матеріал з Вікіджерел
Futur-Extra
Ґео Коляда
Брати мої, сестри мої
Москва: Видання автора, 1927
***

Брати мої, сестри мої,
слухайте!
День — злот підперезаний
поясом чавунячим.

Собака рудий вихлистав
глек молока вранці —
хто-ж цей час такий викликав
з червоними пранцями?



 А у небі в ніч
 під паровозів крик
 місяць — блід
 хмарами стриб.

 Цап з бородою тупає
 козів турукає…
 Цап з бородою хвіст підняв
 — місяць засяв.



Ріки, лийтесь в озера
з човнами на спинах,
сьогодні вантажиться ера
голубого крика.

Сонце моє розірване,
як вітер афішу
і хочеться гнівно
вам… Вам, імено.



 На кожнеє вухо
 я ковтками сонце.
 Місяць я між ноги
 Кінджал криворогий.

 На кожную цицьку
 я синь небесяну
 — клоне теплу пичку
 вітер забуянин.



Я поет в екстазі і риданні,
як народ Вкраїни голубий.
Я люблю свій край коханий
мій чарівний, любий і смішний.

Я любов свою розсипав в злоті згуку
кожен крик мій — роспач флейт,
тетиву пісень на чорну руку
я спускаю сміливо з очей.



 Так і дні у лютій долі
 рву у инших й мну,
 як за хвіст коней ловлю у полі
 й по під пузом мчу.

Я жбурляю сміх
і зневаги жах,
мов стьобне батіг
з виляском чабан.



 Вам, вам усім
 братам і сестрам
 ночі цієї, в сні
 буде едемно.

 Вам, вам усім
 я осіяю ліжко
 запахом ніжних квіт
 цілуючи ніжно.



Вам жінкам, вам юнакам,
оголяйте час до пупа!
Кожний день становте руба
жертовники й фіміам!

А я буду в гумо-розтруб
харкати слину днів…
Мілійон найпрекрасніших губ
цілують мій профіль!