Біля брами - вереда
Вітер - дівку вигляда,
Очі в неї голубі,
Та судились не тобі!
Ой, люлі, ой, люлі,
Та судились не тобі!
Зводить хлопців жартома,
Як шепоче крадькома:
"Дожени ж мене, мерщій,
Як впіймаєш, будеш - мій!
Ой, люлі, ой, люлі,
Як впіймаєш, будеш - мій!
Гой ти, хлопче-молодець,
Скоро ігрищам кінець!
Вітер вщух, бо все - дарма:
Нареченої - нема!
Ой, люлі, ой, люлі,
Нареченої нема!
Знов повіявсь вітровій,
Дівці трапився Овсій,
Втретє здибавсь, про запас,
У пригоді став... Тарас!
Ой, люлі, ой, люлі,
У пригоді став Тарас!
