58
Михайло Петренко. Життя і творчість
становить своєрідну паралель до Шевченкової роботи. Дослідник у цьому явищі повинен бачити не невміння автора знайти риму, а ту точну, естетично виважену міру між римуванням і незаримованістю, якою не тільки додатково конотовано смисл поетичного твору, а й зроблено кроки до розмикання кола тієї семантичної обмеженості, яку встановлює строго точна рима, зрештою — до розширення спромог поетичного мовлення у тій мові (а саме: в українській), у якій працює поет чи драматург.
Розглядуваний фрагмент п’єси Петренка навзаєм кидає відповідне світло і на поетичну творчість письменника, зокрема на ту її частину, яка вперше з’явилася друком у «Южном русском зборнике» — цикли «Iван Кучерявий», «Недуг» та, особливо, «Слов’янськ» — потверджуючи невипадковість пошуків автора у сфері поетики, існування свідомої настанови на увиразнення й підсилення естетичного виміру твору, що й вирізняє набуток Петренка серед доробку літераторів-сучасників.
Чи буде знайдено продовження драматичної думи «Найда»? Чи випливуть на світло денне роздобуті пристрасними ентузіастами ще якісь твори Петренка, їх уривки, фрагменти? У це (як і в роздобуття нових біографічних даних) дуже хотілося б вірити. Але й той обсяг спадщини М. Петренка, що відомий на сьогодні, постає примітно оригінальною часткою у скарбниці національного письменства, талановито-самобутньо різноманітить художню палітру української поезії (і, як виявляється, також і української драматургії першої половини ХIХ століття), переконливо, аж у сьогодення доносить музику тих незвичайних вражень, що їх на своєму життєвому й творчому шляху знайшов і зумів виповісти поет.
Микола Бондар,
к. ф. н., завідувач відділу
української класичної літератури
Iнституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України
