— Прошу ясної пані, єґомость досі ніколи вночі не падали з ліжка. Вони сплять спокійно. Та й о що би тут таке могли вдаритися? — неосторожно вмішався Гадина.
— І що ти тут мішаєшся? — офуркнулася пані Олімпія. — Чого тебе тут потрібно? Волиш іти до своєї роботи, ніж тут очі витріщати та дурниці говорити!
— Та я так лишень… я нічого, — пробулькотів Гадина, змішаний не стільки словами, скільки громовим поглядом, яким кинула на нього пані Олімпія, і котрий він добре знав. Для того, не гаючись довше і заспокоївши свою цікавість, він вийшов із покою, взяв косу, що стояла сперта о стіну знадвору, і, обійшовши хвірткою через сад до огородця перед вікном офіцини, прийнявся завзято викошувати високий бур'ян, що заповнював той огородець зеленню, цвітами та запахом свіжої ростинности.
В покою тим часом служниці порались коло о. Нестора. Пані Олімпія, раз підхопивши думку про те, що о. Нестор, чи то в неспокійному сні, чи в якійнебудь слабості кидаючись на ліжку, випав з ліжка вниз головою і вдарився о щось тверде, хоч би об дерев'яну ніжку ліжка або о хлопця до ззування чобіт, держалась тої думки твердо, повторяла її на різні лади, немов би старалася вмовити в себе і в усіх окружаючих певність і віру, що саме так, а не інакше воно сталося, а інакше й бути не могло. А скоро так було, пригода тратила всякий сензаційний, кримінальний характер, ставалася звичайним нещасливим випадком, в котрому ніхто не винен, із котрим нема що й носитися. Цей погляд силою мимовільної суґестії швидко вділився не тільки Гапці й Парасці, але навіть недовір-
