Ця сторінка ще не вичитана
XIV Пісне, моя ти підстрелена пташко, Мусиш замовкнуть і ти. Годі ридати і плакати тяжко, Час нам зі сцени зійти. Годі вглибляться у рану затрутую, Годі благать про любов. З кожною строфою, з кожною нутою Капає з серденька кров. З кожною строфою, з кожною нутою Слабшає відгомін твій… Пісне напоєна горем-отрутою, Час тобі вже на спокій. 96
