але розвинув її майстерно в ряді живих картин, і поклав її на тлі світової події, великої французької революції з кінця XVIII віку. Ця революція, викликана економічними та соціяльними коробами внутрі самої Франції, серед рівночасного стану духового життя французької інтелігенції, одержала могутню ідейну підвалину, що з місцевої французької події зробила її майже всесвітньою. Не мавши в своїх початках ніякої національної закраски, французька революція через те, що перекинулася в своїм роз- воіо через Рейн та поза Альпи, спричинилася до розбудження почуття національної свідомости у німців, італійців та інших європейських народів. Пам'яткою того впливу французьких визвольних ідей на німецький народ являється також оця поема Ґетого, надихана здоровим патріотичним духом і почуттям моральної вищости німецького народа над французьким. І в самого Ґете цей твір являється першим твором не тільки національним, у контрасті до таких інтернаціональних творів, як: .Іфіґенія в Тавриді", „Торквато Тассо* та „Еґмонт", але також наскрізь патріотичним, яким не був, прим., також наскрізь національний „Гец фон Берліхінґен". Що Гете основою своєї національно-патріотичної поеми зробив німецьке міщанство надрейнської околиці, це зовсім природне супроти того факту, що він сам походив із того міщанства і жив, не вважаючи на своє високе суспільне становище, міщанським, і то досить скромним життям. У його поемі не бачимо тогочасного німецького селянина, але міщанська сім'я, змальована в поемі, крім міщанського промислу, займається також рільництвом, і може служити зразком того, як міг виглядати в тих часах заможній та освічений німецький селянин. У всякім разі міщанство було тоді в Німеччині і лишилося й досі головним двигачем культури, науки та літератури. В містах Німеччини протягом XIX в., під впливом величезного розвою новочасного промислу, з одного боку, та новочасних визвольних ідей з другого боку, виросла також нова сила—робітництво з його кооперативними та політичними організаціями, сила, про яку в поемі Гетого нема ще навіть жодного натяку. Так само не знаходимо в тій поемі нічого такого, щоби вказувало на будучий величезний розвій мілітаризму в Німеччині, хоч кінцевий акорд поеми — промова Германа, в якій він виявляє свою готовість станути в обороні своєї вітчини проти зовнішних ворогів, свідчить про те, що Гете відчував потребу такої організації німецького народу, яка б, у разі потреби, могла поставити „силу проти сили“, .Macht gegen Macht“. Що до композиції поеми варто завважити, що вона складається з дев'яти пісень, яким автор дав подвійні титули, а вла181
