Л ю ц и ф e p. Той, що Адама сотворив і землю— К а ї н. І небо й все, що є в нім. Чув я часто Це в піснях ангелів, в молитвах батька. Л ю ц и ф е р. Вони моляться й співають так, бо мусять,— А ні, то стануть тим, чим серед духів Я, а чим ти серед людей. К а ї н. А чим ми? Л ю ц и ф е р. Ми душі, що свою безсмертність чуєм, Ми душі, що всесильному деспоту В лице предвічне глядимо і сміло Говорим: „зло твоє добром не буде!“ Він сотворив нас — сам те каже, я Не знаю і не вірю — но не може, Раз сотворивши, умертвити нас, Бо ми безсмертні;—так, він цього хоче, Щоб мучить нас! Лишім Го! Він великий, Но в своїй величі не щасливіший, Ніж ми в борбі. Чи ж доброта зло творить? А що Він сотворив крім зла? Лишім го! Хай з свого трону, в безмірі самотний, Світи Він творить, щоб не так його Давила вічність безконечно довга І непроглядна, сіра самота! Хай сіє зорі!—Адже ж Він один Тиран незнівещимий, необнятий. 18
