ЕДІП ЦАР ЯВА ПЕРША Насеред площі перед королівською палатою вівтар. До* вкола нього багато народу, старці, молодіж і діти, з зеленими гілками, в тім числі також Жрець Зевеса Єд і п виходить з палати Е Д І П. Старого Кадма плем'я молоде, Чого ви, діти, вівтар цей обсіли, Оливними гілками умаєні, Немов на прощу? Куриться ввесь город Димами жертв, гуде пеанів1 співом І гомоном ридання. Тим то я Не ждучи на післанців, щоб від них Почути вість, виходжу сам до вас, Я, многославний владар ваш Едіп. Скажи мені, старенький—бо тобі Ялось за них держати річ,—що тута Вас привело? Бажання чи турботи? У всьому рад я вам допомогти, Бо ж мусів би я буть хіба без серця, Коли б таке умильнее благання Не зрушило мойого співчуття. 1 Пеан—назва бога Аполлона, а також назва пісні на його честь (І в. Ф р.). 235
