Т е й р е з і й. А власне щастя те тебе згубило. Е ді п. Що з того, город цей я таки спас. Т е й р е з і й. Піду вже. Хлопчику, веди мене! Е д і п. Веди, веди! Приніс ти нам лиш колот Та зваду,—лекше стане, як підеш. Т е й р е з і й. Піду, та ще скажу тото, за чим Я тут прийшов,—твій вид мя не злякає, Бо месть твоя мене вже не досягне. Так слухай же: той муж, котрого ти Шукаєш здавна та витрублюєш Про вбійство Лайя грізно, він є тут. Вважаєсь за прихожого, та скоро Тут вродженим покажеться, тебанцем. Та не порадуєсь тим щастям, ні! З видющого сліпець, із багача Жебрак, піде він у чужую землю, Нащупуючи ліскою 1 дорогу. Він власним дітям враз явиться братом І батьком, власній матері і сином І мужем, батьків співжених і вбійця. Тепер же йди домів і це роздумай! А як мені брехню докажеш, в той час Кажи, що глупство вся віщба моя. Тейрезій відходить а поводатором, Едіп у палату. 1 Ліска—патик, палиця. 257
