Що не прийде ніколи — сподіватись. Не йди з тим духом, Каїн! Все зноси, Як я, люби мене, як я тя люблю! Л ю ц и ф е р. Більш ніж вітця? А д а. Так! Ио хіба ж це гріх? Л ю ц и ф е р. Ще ні. Но буде! Твоїм дітям вже Гріхом буде. А да. Моя дочка не сміла б Любити Еноха, свойого брата? Л ю ци ф е р. Так як ти Каїна,—не смітиме. А д а. О, Боже, вни не мали би любитись, Ні плодити люблячихся істот? Хіба не ссали вни з моєї груди? Чи він, отець їх, не родивсь зі мною В одній годині із одного лона? Чи ж ми не любимся? А множачись, Чи ми не збільшуєм число істот, Що будуть ся любить, як ми їх любим? Зваж, Каїн, на любов мою, не йди З тим духом,—це не є приятель наші Лю цифер. Гріх, про котрий говорю—не моє Це діло; він не гріх для тебе, тільки Гріхом буде потомкам твоїм смертним. 32
