Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 19. Переклади (1960).djvu/338

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

Ви знищити нас хочете? Ну, знищте! Одно зістане, та не вам на славу, Що світло ми несли на межі світа, Де ви насильством панувать хотіли. Те світло все ще рівно в нас горить, Воно з Мойсеевої йде купини, Воно безсмертнеї Що ж ще більш сказати? Ви зорете собі святий Сіон, Збудуєте на нім новеє місто, І де колись стояв кивот завіта, Там стане грецький, римський двір—Бог знає, Новий, знать, Вавилон паскудства й зла. Це все можливе. Виполете нас, Як хопту, з коренем на цьому місці, Де Аронів пруток колись то цвів, — Та жида ви не знищите, він вічний, Як все людство. Р у ф. Геть відци, лихословче! Лиш старість ще охороня тебе. А к і б а. Лиш старість? Ні, мій захист є Господь! Відходить. Ру ф. Фанатик!—Хай ввійде Тарадіон! Заслона відхиляється, входить X а н і н а бен Т е р а д і о н, ступав наперед, кланяється і став перед Руфом. Руф. Чи ти Терадіон? Т е р а д і о н. Вам до послуги, пане! 337