Ця сторінка ще не вичитана
Л ю ц и ф e p. Подібні на землі е, тільки менші, Над ними діти житимуть твої,— Це океану тінь. К а ї н. Він сам, мов світ, Мов плинне сонце… А що це за твори Гуляють по його блискучих фалях1? Лю ци ф е р. Ті, що жили в нім, велити предвічні, Лев'ятани. К а ї н. А той огромний гад, Що з бездни виставив страшенну гриву І голову звів вище десять раз Від найвищого кедру, мов би хтів Цілі світи обвити й здрухотати,— Чи він такий, як той, що в раю грівся? Л ю ц и ф е р. Це Єва скаже, чи такий ї1 2 звів. Каї н. Ні, цей страшний. Тамтой був, певно, кращий. Люцифер. Ти го не бачив? К а ї н. Бачив не одного З їх роду й назви, но не того, що Підмовив ї,—ані йому подібних. 1 Фаля—хвиля (народне). 2 І—її (діял.). 66
