А д а. Тут, або Де хочеш. Де ти е, тим я не чую Утрати того чудного раю. Досить тебе ми 1 і дітей, вітця, Сестри коханої і брата й мами, Що нам дала життя й добра так много! К а ї н. 0 так, і смерть в додатку до добра. А д а. О, Каїн,— той гордий дух, що водив тя Світами,— ще тя в більший сум вігнав. Я думала, що дива ненаглядні 1 тайни світа й прасвітів картини Знанням спокійним наситять, утишать Твій дух,— а вно, як бачу, провідник твій Згіршив ще лихо. Но всеж я му вдячна, Все му прощаю за тото, що швидко. Вернув тя. К а ї н. Швидко? А д а. Двох годин нема ще, Як ви пішли; для мене вни були Страх довгі,— но по сонцю — дві години. К а ї н. А прецінь був я близько сонця, бачив Світи, котрим воно колись світило, Світи, котрим не сяти ме ніколи Ані не сяло. Бачилось,— роки Довжезні я літав. 1 Ми —мені (діял. фор.). 83
