 | На місці цього тексту повинне бути зображення. To use the entire page scan as a placeholder, edit this page and replace "{{missing image}}" with "{{raw image|Історія міст і сіл Української РСР. Київ.djvu/32}}". Otherwise, if you are able to provide the image then please do so. For guidance, see en:Wikisource:Image guidelines and en:Help:Adding images. |
У 1037 році на ознаменування перемоги Ярослав заклав на тому місці, де відбулася битва, нове місто, що одержало назву «Города Ярослава», який займав площу в кілька разів більшу, ніж «Город Володимира». Межі його були приблизно такими: нова лінія починалася від укріплень часів князювання Володимира над засипаним тепер ровом (район теперішньої Радянської площі) і тягнулась вздовж схилів Дніпра, до Хрещатої долини на південь — в район нинішньої вулиці Свердлова. Там вона повертала на захід і вздовж вулиць Свердлова і Великої Підвальної доходила до сучасної Львівської площі. На Львівській площі лінія укріплень повертала на схід, йшла вздовж сучасної Великої Житомирської вулиці до Кожем'яцького яру і з'єднувалась з укріпленнями «Города Володимира» десь у районі сучасної садиби Історичного музею. Укріплення, споруджені при Володимирі, були збережені, і тому Київський кремль з того часу мав два укріплені центри.
Фортифікаційні споруди, збудовані в той час, були дуже міцними і грандіозними. Археологами реконструйований вал, який був основною частиною фортифікаційної системи, що зберігся над Хрещатою долиною (в районі нинішньої Малої Підвальної вулиці). Основою валу були кліті з дерев'яних колод, заповнені добре ущільненою землею і глиною. Кожна кліть являла у плані квадрат розміром 3×3 м. В основі валу було шість безперервних ліній клітей. Таким чином, ширина його основи становила 18 м. Вал, як вважають дослідники, був висотою в 14 м. Такий оборонний вал простягався навколо Києва на кілька кілометрів.
У цій лінії укріплень було кілька воріт. Головними були Золоті ворота, які були і парадним в'їздом у Київ. Залишки цих воріт збереглися до наших часів у сквері на розі вулиць Великої Підвальної і Володимирської. Це була досить складна споруда, що мала два яруси. Нижній був власне воротами — дві кам'яні стіни з аркою, до яких з обох боків прилягав вал. Цей ярус мав зверху площадку з парапетом, як і будь-яка оборонна башта, а над нею височів другий ярус — Благовіщенська церква. Другі ворота — Східні, або Лядські, — знаходились в районі теперішньої площі Калініна, треті — Західні, або Львівські, були в районі Львівської площі. До «Города Володимира» вели Софійські, або Батиєві, ворота (на розі сучасних Володимирської та Велико-Житомирської вулиць). Так виглядав у той час «Город Ярослава».
Одночасно із спорудженням міських укріплень здійснювалося цивільне будівництво у новому кремлі — князівський палац, кафедральний собор, палац митрополита, бібліотека, школа тощо.
В архітектурний ансамбль нового центру Києва входила і найвидатніша споруда древнього міста — багато прикрашений Софійський собор. В його оформленні широко були використані найрізноманітніші засоби: фігурна кладка, різного роду карнизи, пілястри, ніші, аркади тощо. Широко застосовувалися деталі з різного
