ські мешканці Путивльського повіту. Але українців підтримував воєвода, котрий мав надію получити з них оброку царську казну не менш як 200 діжок дьогтю (значить вони мусили здобути 1000 діжок). Бачимо ми смольчужні заводи потім і у поміщиків: так, наприклад, у селі Березовім князя Якова Крапоткина се діло велося дуже широко і він готувався одправити у 1728 році у Орел 500 бочок смольчуга.
Здобування салітри. Доволі широко розвинуто було салитроварєннє. Сей промисел принесли з собою переселенці з Задніпрянщини, де він був широко розвинутий, бо салітра йшла на порох. Населення у слободській Україні теж мусило вести безупинну боротьбу з татарами і для сього йому потрібен був порох, а значить і салітра. У Слободскій України, також як і у Задніпрянщині, було багацько салітряних могил — буртів, з котрих і здобувалася салітра. Коли сей дикий степ був ще безлюдний, на ньому в осени навмисне випалювали суху траву і через це у грунті збіралося багацько попілу, котрий перетворювався в салітряні бурти. У 1648 році Степан Тевяшов виварював салітру в степу біля Чугуєва на р. Бурлуці. З Петра Великого виварка салітри переходить у руки козацької старшини й дворян, котрі будують заводи і постачають салітру у казну (Захаржевський, Данилевский, Квітка, Ковалевський, Капнист, Шидловський, кн. Крапоткин); згодом купля салітри зробилася казенною монополією. У 1661 році казак з Боромлі Прунін знайшов на річці Боромлі залізну руду, з котрої виплавили залізо. Туди було одправлено рудознавця майстра, котрий заявив, що усієї руди він виміряв на 500 сажнів длинини і 250 сажн. ширини; йому дали робітників і звеліли виплавляти з сієї руди залізо.
Ремесла. Що до ремесників, то вони головним чином працювали для місцевих потреб, але деякі з ремесл мали й ширше разповсюдження. Ремесничих — кустарних хазяйств на Слобожанщині у кінці XVIII століття було 6776, а усіх ремесників 33 834 душ чоловіків і жінок. Виходить, що кустарно-ремеснича праця була тоді досить широко розвинута. Найбільш росповсюженими ремелами були: ткацтво, чоботарство, чинбарство (коженичество), кравецтво, ковальство та гончарство, ткачів було 693 хазяйства з 5190 чол., чоботарів та чинбарів — 817 хазяйств з 4377 чол., кравців та кушнирів — 573 хазяйства з 3082 чол., ковалів — 184 хазяйства з 979 чол., гончарів 159 хазяйств з 596 чол. Окрім сього були ще гонтарі та тертичники, котрі обробляли дерево, римарі, шаповали, сідельники, скляри, бондарі, стельмахи. Матер'яли для ремесл були місцеві, а не
