шинки належали до національних українських промислив. Винниці та броварні слобожане держали безоброчно по жалованним грамотам і сю вільготу ствердила навіть Катерина II. У 1765 році сим промислом у Харькові займалося 26 чоловіка, серед них ми бачимо козацьких сотників, підпрапорних, попа, канцеляристів. Вони мали 93 казани. Але здаєтся, що окрім сих заводчиків, були ще й дрібні, котрі єдналися до купи, щоб створити одно підприємство. Середній дохід від казана володільці визначали у 10 карбованців, але здається, що він у дійсности був більший. Право вільного викурювання та продажу горілки мали всі ті з війскових обивателів, котрі платили 95 коп. окладу, і таких, як ми бачили, була більшисть. Броварень у Харьківі було 4, солодовень теж 4; варилося пиво й солод і для свого хазяйства, а здебільшого на продаж по вільній ціні. Цегелень з наймитами робітниками було теж 4, а окрім того мали цегельні ще пьять поміщиків: П. А. Щербінін, генер. Норов, полковник М. Куликовскій, Дунина і Дунин; цеглу з них продавали по 5 карб. за 1000.
Млинарство. У з'вязку з землеробством велике значіння мав у економичному життю та хазяйстві народа млинарский промисел, Усякого хліба збіралося багацько — треба було молоти його на млинах. І через те будування млинів на річках почалося з початку заселення; так, наприклад, при заселенню Сум було збудовано по р. Пслі, на р. Сумці та на Малій Сумці і на Олешинці 10 млинів, з котрих через п'ять вільготних років воєвода сподівався мати великий оброк. При заселенню Суджі було збудовано два млини на р. Суджі, Олешинці, Вдові, Стригослі. Будували млини й пани-державці та манастирі. При млинах селили слободки. Під час татарського нападу 1691 року були сплюндровані й млини. Млини коштували доволі дорого; той, наприклад, козак, у котрого одняв млина на Ворсклі Охтирський полковник Перекрестов, оцінував його у 200 карб. При млинах були ступи, де товкли просо та терли сукна. Пани-державці мали млини у своїх хазяйствах: по перепису 1722 року у Харьківському полку у Дашкова було два млина, у Абази — 2, Шидловського — 6, Крапоткина — 8, Дунина — 6, Жикничера — 2, Стахонова — 1. У кінці XVIII ст. у Харьківському комисарстві було — 107 млинів, у Ольшанському — 53, у Мерехвянському — 39, у Охтирській провинції — 209, у Сумській — 160, у ізюмській — 53, у Острогожській — 24.
Дегтярство. У лісних місцях мало велике значіння здобування смоли та дьогтю. Поселенці Сум охоче займалися сим промислом, хоч їм у сьому ділі дуже шкодили великоросій-
