ського промислового району, з пристанів Балтійського моря, з Поволж'я і з західньої Європи. Ми вже знаємо, що питання про торговельні шляхі — сухопутні та морські — в Катеринославській комисії підняв представник міста Харькова Черкес. Для України безмірно велике значіння мали стародавні сухопутні шляхи, котрі безпосередно єднали її з західньою Європою; ось через що усі українські представники так гостро виступили проти монополії Петербурського порта, котра б зробила велику перешкоду усій українській торговлі взагалі і перш усього знищила б українську ярмаркову торговлю. Українські купці призвичаілися до сієї сухопутньої торговлі і про се яскраву заяву зробив у комисії Черкес, висловивши там, що купець вважає за краще сухопутню далеку дорогу небезпечности морського плавання. Слободська Україна була посередником у торговлі між Великоросією й Новоросією і Донщиною, а також Лівобережною Україною, ярмарки котрої були зв'язані з слободсько-українськими. Усі отсі країни, як ми бачили, й купували й продавали товари, мінялися ними, тільки так, що одні більш купували, а другі більш продавали. На великий жаль, одначе, ми не маємо звісток про розмір торговлі і про се можливо висловити тільки думку, але підтримати її якими статистичними числами не можемо. Гадаємо, що в мануфактурних та металичних виробах великоросійскі товари вже почали брати перевагу над такими ж товарами західної Європи, але сі ще вели з ними боротьбу, хоч великоросійські мали велику перевагу, бо були дешевші, а дешевші були через те, що провоз їх був дешевший і не треба було за них платити мита, як за загряничні товари. Загряничні, наприклад, сукна були кращі од великоросійських, але й дорогші, і через те їх купували тільки багаті люде — поміщики, а великоросійські сукна та тканини, та тульскі металичні вироби роскуповувалися й військовими обивателями й підданими; з загряничних же товарів у населеннє йшли тільки привозні коси і навіть дуже у великому числі, так точнісінько як тепер ідуть сільсько-господарські машини. Таким побитом, на слободсько-українських ярмарках великоросійська промисловість робила великі здобуття. Але простий народ тримався поки що своєї власної старовини що до їжі, одежі, посуду й не тільки сам задовольнявся своїми українськими виробами, але ще росповсюджував їх проміж українського населення инших країн і навіть серед великоросіян і чужоземців. А нове слободсько-українське дворянство хтіло відріжнитися од народа й охоче купувало на ярмарках усякі загряничні та московські товари, зробити свій домашній побут на манір побуту російського дворянства; за дворянством слідкували й инші заможні стани — чиновники, офицери, купці,
