собі широку земельну власність з громадських козачих земель. Сумський полк. Ондр. Кондратьев видав у 1690 році універсал, у котрому ствердив за Ів. Чернявським гайок, котрий він заняв собі по українському звичаю з відома полковника
Распорядження про старозаїмочні землі російського уряду. Тепер подивимося, які були видані укази про заїмочне право Слобожанщини Російським урядом у XVIII ст. Це заїмочне право, стверджене жалованними грамотами, істнувало на Україні до 1735 року, (тоді воно було скасовано реформатором слободської України Кн. Шаховським, котрий одначе признав колишні козацькі заїмки законним способом здобування земельної власности). Такі заїмочні землі дозволялося передавати дітям, унукам, родичам, хоч би на них ніяких письменних актів і не було. Се було стверджено указом Цариці 16-го лютого (февраля) 1735 року. Але при кожній полковій канцелярії були установлені кріпостні контори, у котрих треба було об'явити, записати усі купчі, уступні та мінові записі, полковничі універсали й иньші документи на села, деревні, хутори, млини, двори, землі, ліси, сади й усякі угоди, коли вони не були явлені та записані в великоросійських та провінціальних канцеляріях у кріпостних книгах. Можно було записати їх в сих нових конторах безпошлинно, але не пізнійше як через 1½ року, а після того записувати вже за гроші. Сі укази, особливо перший, скасували право займанщини на будучину, але й вони не посміли скасувати тієї заімочної власности, котра тоді істнувала, бо себ значило ограбувати увесь український трудящий народ, відібрати у нього землю чи право на землю, котре він здобув, проливаючи кров, у боротьбі проти татар і поливаючи роспахану землю своїм потом. Що до скасування займанщини на будучину, то й тут цариця Анна зламала те, що обіцяли та своїм словом стверджували московські царі і її дядько царь Петро Великий. Як проводилося у життя се роспорядження цариці Анни, ми не знаємо. Здається, що воно у всякому разі не доведено було до кінця, бо й сама реформа Кн. Шаховського взагалі була знесена при цариці Єлизаветі. Одначе при Катерині II заїмка була зовсім скасована. У 1766 р. видана була комисарська інструкція, в котрий є кілька пунктів що до заїмочних земель. Усі обчеські грамоти на землі війскових містечок велено було одібрати (щоб вони немов не втратилися) і зберегати у Комисарствах, а в містечка дати їх копії; з окремих же грамот і кріпостних актів на ймення земельних власників і виданих полковими й сотенними канцеляріями указів і усяких документів,
