полковника Миколи Матвієва подарував манастиреві вигон. По відомостях 1787 р. всієї землі під манастирем і в сл. Братениці було 3661 дес. да в дер. Чернеччині 452 дес., окрім того манастир володів слоб. Малою Писарівкою. Сумський полковник Гарасим Кондратьев заснував Сумський Успенській манастир. Манастир мав 6 садів більш ніж на 48 дес., у дер. Чернеччині млин з 10 колами, чимало земель, котрі набув більш усього куплею. Наприклад, у 2 Сумчан був куплений хутір з ліском, сінокосом і займанщина на новій греблі за 40 талярей — се була їх батьківщина. Але були й земельні жертви. У 1686 році манастир получив царську грамоту на свої землі. По відомостях генерального межевання Сумському манастиреви належали: дер. Чернеччина з 648 дес. землі і 75 підданих, хутір Чернеччина з 213 дес. і 82 підданних, пустош Тихоновщина з 13 дес., деревня Чернеччина в Краснопільскому повіті. Озерянська пустинь мала у 1773 р. 5 садів, 7 дес. орної землі, 6 дес. лугу і 3 дес. ліса. Змієвській Миколаєвській козацький манастир мав пожалованні і куплені землі; у 1681 році йому була одведена заїмочна земля — орна, сінокосна і риболовлі по р. Гомольші; ствержена також і земля по купчій. Маємо опис його хазяйства 1702 року. По відомостях 1784 року манастир мав броварню і гончарську майстерню, де вироблялися кахлі та гончарний посуд. Було, також у нього 17 садів, з котрих 1 виноградний. Піддані варили пиво в броварні та робили кахлі. Манастир володів слобідкою Гомольшою, в котрій жило 194 душі муж. п. і було 5987 дес. лісу. Краснокуцькій Петропавловській манастир був заснований переселенцем з за Дніпра полковником Штепою, котрий збудував його на своїй власній займанщині. Коли сей манастирь був скасований, у нього було 1543 дес. землі — більш усього лісу. Аркадіївська пустинь набула собі 150 дес. лісу, 236 дес. орної й сінокосної землі і мала 3 сада. Гороховатська пустинь, по відомостях генерального межування, мала 88 дес. лісу, 728 дес. орної землі, 1157 дес. сінокосу і сади. Частину земель манастир набув жертвами. Оттак, як ми бачимо, слободсько-українські манастирі здобули собі багацько земель і усяких угод. Здобули собі вони їх ріжними способами — більш усього, здаєтся, благодійними жертвами од усяких добродіїв, потім куплею, пожалуванням царів та свого козацького уряду, а иноді, траплялося, й примусом. Полковники й козацька старшина не тільки помагали манастирям у їх земельних нуждах, а навіть, як ми бачили, самі засновували манастирі. Таким побитом, початок манастирської власности був такий же, як і панської старшинської. І манастири, особливо у XVIII столітью, поробилися такими ж сельскими господарями, як і поміщики — старшини. Вони теж мали підданих,
