Сторінка:Багалій Д. Історія Слободської України. 1918.pdf/224

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

у волоссю, в намисті; молодий — у жупані та черкесці, у суконних штанях, у високій червоній шапці. Роздавалися подарунки, потім виходили на двір танцювати до обіда під музику. Грала звичайно троїста музика — скрипка, бас і флейта. На столі стояв коровай, перед образами, шабля з запаленими сьвічками. Подавали багато усякої страви: локшину з свининою і куркою, борщ, жарене, капусту. Дружко роздавав коровай. Після обіда знов танцювали, а потім вечеряли. Потім їхали у двір молодого, де запалювали куль соломи і через сей костер усі переїздили. Молода роззувала молодого, а він злегенька бив її холявою по спині. Як що молода соблюла своє дівоцтво, усі радувалися і з радощів били вікна і усе, що попадалося під руку, (так каже Каліновській, але, здається, розбивали усе не зрадощів, а тоді, коли молода не соблюла своєї дівочої чести).

Українське весілля (перезва).

У понеділок ходили з перезвою по усіх дружках і боярах й танцювали, давали молодим подарунки на нове хазяйство. Приносили курку до тещі. Так празникували, та бенкетували цілий тиждень. Весілля обходилося батькам молодої у 17 карб., а молодого 16 карб., усього у 33 карб. У тому числі на горілку виходило 12 карб. Багато дечого з цих весільних звичаїв оддає дуже великою старовиною — часами домонгольскої руської і до христіянської доби,