Сторінка:Багалій Д. Історія Слободської України. 1918.pdf/241

гражданського стану — чи з посполітих, чи з козаків, чи з міщан — хоч багато з них займали потім і попівські посади, особливо у другій половині XVII і першій половині XVIII ст., коли у Харькові ще не було Коллегіума, котрий почав випускати з своїх учнів багато попів та дияконів. До основання Коллегіума більша частина попів училася тільки у тих церковно-народних школах, котрі були, як побачимо далі, усюди по Україні.
Соборна церква Спаса (Преображенія) в Ізюмі. Преосвящений Филарет каже: з діл ставленнических видко, що в церковно-парахвіяльних школах училися усі ті, котрі потім були причетниками при церквах, а де-котрі з них потім поступали і в попи. Тай після заснування Коллегіума небагато було освічених попів, а були й такі, котрі тільки й знали що часослов та псалтирь. Освічених батюшок, котрі скінчили Коллегіум і умілиб казати проповіді, було небагацько у самому Харькові. При таких обставинах, більш усього парахвіянє цінували не стільки наукову освіту попа, скільки свідомість у церковній службі, таїнствах та требах, а також його життя і відносини до пастви, а про се краще відали парахвіяне, ніж Білгородські архієреї. Особливо суворий догляд мали Білгородські архієреї над попами-удовцями. Ми маємо грамоти трьох Білгородських архієріев XVIII сто-