— А ты, Микито, такожь хочешь где(нерозбірливий текст) ти? — запытавъ Проко̂пъ.
— Думаю, не думаю, а скажу тобѣ п(нерозбірливий текст) що козакови не яло ся такъ сидѣти тутъ бе(нерозбірливий текст)но. Нудить ся страшно бачишь, такъ що(нерозбірливий текст)ше, щобъ не знати що, не всиджу тутъ. То(нерозбірливий текст) иншого! Ты залюбленый тай тобѣ весело(нерозбірливий текст) а менѣ єй-Богу дуже нудно при тобѣ…
— И куда-жь тѣ думаєшь поѣхати?
— Отъ ѣде Свищь до Кієва та и я (нерозбірливий текст) хоту поѣхати зъ нимъ, радъ побачити тоє (нерозбірливий текст) наше мѣсто, бо сказавши по правдѣ, я въ (нерозбірливий текст)градѣ вже бувъ, а въ Кієвѣ еще нѣколи… (нерозбірливий текст) нудьгу розвѣю тымъ…
— То добре, — сказавъ Проко̂пъ, — (нерозбірливий текст) незадержѣть ся тамъ довго та на весѣлє повер (нерозбірливий текст)
— Повернемо, повернемо, такого пра(нерозбірливий текст) не пропустимо! Єсть еще часъ, по̂втора мѣ(нерозбірливий текст)
— Ну, ну, лише боюсь, щобъ вы часо(нерозбірливий текст) Сѣчь не заблудили! казавъ усмѣхаючись Пр(нерозбірливий текст)
— Справдѣ кучно дуже за товариство(нерозбірливий текст)ле того не зробимо! — во̂дповѣвъ Микита.
Попращали ся зъ всѣми и во̂до̂йшли.
— А гостинця незабудьте купити въ (нерозбірливий текст) дядьку! — говорила за ними въ слѣдъ смѣ(нерозбірливий текст) Маланя.
— Не обѣцюю гостинця привезти! — (нерозбірливий текст) во̂дходячи Микита. — Єслибъ такъ зъ Царе(нерозбірливий текст)
