Перейти до вмісту

Сторінка:Васильченко С. Новелі (1953).djvu/33

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

гризуть… І гість, і хазяїн… Оце так панська вечеря!…” Гордій одійшов од вікна, став на снігу серед стежки, та й загадався. Потім ще раз зідхнув, повернувся і тихо, хитаючи головою, почовгав до своєї хати.

Незабаром дід Гордій стояв на порозі вчителевої кімнати з великим узлом у руці.

— Добрий вечір, з Святим Вечером будьте здорові! — вітав Гордій хлопців, — вечерю вам приніс — не погордуйте.

Хлопці оторопіли. Гордій постановив вечерю на столі, а сам, хоч завше любив поговорити на ніч з учителем, тепер став казати на добраніч.

— Воно все рівно… за спасення душі… — бубонів він стиха, виходячи з кімнати.

 

1910