вони допускалися найпоганіших своїх подвигів. Вбивали та різали старців, калік і хворих.
У селі Нежухові, біля Стрия палили господарські хати, стодоли, при цьому добре пильнувала втікаюча орда все кинути у вогонь, навіть одіння нещасних жінок та малих дітей. В тому селі вбили 17 людей.
В стрийському городі Вільшині скатували шістьох молодих хлопців. Відтак звязали їх разом колючим дротом, облили бензиною та підпалили. У страшних, не до описання муках умирали молоді люди, квіт українського народу. Але на таких відокремлених випадках діяльність польської „оброни народової” ще не кінчилася. Навпаки прибирала широкий і загальний розмір.
Оброньци робили наїздки, напади на українські села, палили і грабилн, катували людей, особливо молодь, відтак поголовно вбивали.
Десятки сіл пішло тоді з димом. Сотки свідомих українців знайшло жахливу смерть з рук польських катів.
Населення українських сіл приймало всі ці жахливі удари з подиву гідним спокоєм та рівновагою духа. Часто траплялися випадки й постаті, що їх в даних умовах треба назвати героїчними.
Коваль Опришко в Дулібах, мав пятьох синів, чесних українців. Ані одного з них не було дома, коли до хати впала банда ляцьких опришків. Жадні грозьби не змусили старенького батька зрадити місце побуту своїх синів.
