Маскариль. Щоби стільки разів зв'язувати що цей дурень розв'яже — треба направду мати велике терпіння. Скільки гарних намірів він зумів розстроїти! Але от що мене зупиняє: коли я кину справу — скажуть, що я не зумів довести діло до кінця, витратив усі мої хитрощі, і тоді моя слава короля плутів пропала. Ні, Маскарилю, поборися за свою честь. Нехай цей дурень розстроює кожний твій план, а ти все-ж доведи діло до кінця ради власної слави. Але що ти поробиш з отим йолопом! Прямо-ж таки стає кожний раз поперек дороги, наче його біс який штовхає. Ну та вже спробую в останнє. Коли-ж він і тепер мені перешкодить, — хай йому грець. Не буду більше йому помагати. А тепер маю в голові ще одну хитрість. Спробую. (Леандр входить).
Маскариль. Ну, що-ж, пане, я тільки дурно прогаяв час: Трюфальден не дає невільниці.
Леандр. Знаю, він про це мені сам росказав. Але знаю я й ще де-що. Знаю, що цей увесь лист ніби-то від маркиза, що їде з Испанії, — все це ви-
