таких казок. Отже, давайте використаємо одну з них. Нехай оті учитель з учнем роскажуть вам цю історію, ви їх пожаліли, дали їм, скажім, навіть гроші на викуп, але що вам довелося виїхати раніше, то ви й виїхали, а Орас доручив вам побачити батька й підождати у нього до їх приїзду з отим учителем! Ну, зрозуміли?
Лелій. Та ти вже говорив мені про це, і я зрозумів ще з першого разу.
Маскариль. Ну й гаразд. Отже, я йду.
Лелій. Ні, ні, підожди. Знаєш, що я тобі скажу? Одного я боюся, — а що, як він запитає, як той син його виглядає?
Маскариль. Ну, дурниця! Хіба-ж ви не розумієте, що він бачив свого сина ще хлопчиком і не може мати поняття, який з нього вийшов парубок. Ну, я йду.
Лелій. Ні, ні, ще. А що, як Трюфальден мене пізнає?
Маскариль. З якої речі? Він вас бачив так мало, потім ця одежа, борода…
Лелій. Так… Ну, а от я забув, — як називається те місце в Турції, де…
Маскариль. Та то все одно, чи в Турції, чи в Азії.
Лелій. Але все-ж таки… назва… Де я їх побачив?
Маскариль. Тунис. Ох, ви задержуєте мене. Кажете, що зрозуміли з першого разу, а між тим я разів з дванадцять кажу вам Тунис, Тунис, а ви все не годні запам'ятати.
Лелій. Ну, йди вже, йди, мені вже більше нічого не треба.
Маскариль В усякім разі будьте розумненькі, тримайтеся гарненько й не додавайте нічого із своєї голови.
Лелій. Ну, йди вже, йди. Не бійся, я все зроблю, як слід.
