Балаклії, буржуазні правительства, ніби-соціялісти всіх країн, всі ті, що за-для справи своєї країни зрадили справу миру, говорять таке: „Установімо міжнародню поліційну силу зпоміж націй та Вищу Палату Судову, котра буде рішати, хто винуватий.“
Це є найабсурдніша гадка з усіх инших, бо немає певнішого за цей засобу підсилити узброєння.
Капіталістична держава так саме, як і людина, є гріховна.
Вона народилась з заздрощів, бажаннів зиску й забаг. А ці суть перевісні гріхи капіталізму, що їх призначено йому з момента „гріхопадіння“ приватної власности.
Кожда держава буде боятися грішити, бо це потягне обєднаний напад инших. Через це саме кожда з них мусить бути напоготові проти инших, щоб допевнитись своїх зазіхань. Вона мусить розвивати армію й флоту, щоб посідати силу битись проти них усіх. Вони всі докладно знають, що в їхніх присудах „інтереси“ будуть переважати, а також вони знають і те, що вирок може бути виречений на користь злочинця. Вони знають, що їхні інтереси можуть бути на боці напасника і вони все одно боронитимуть його й пручатимуться проти Ліґи Націй. З такою можністю в будучині, вони готуватимуть велетенські армії і флоти проти. Вони битимуться як і колись, тільки включивши „міжнародню поліцію“ в число своїх лицемірних засобів.
„Самоозначення народів“ — є другий заклик до тих лагідних нісенітниць. „Коли б кожда нація була незалежна, або доброхітно сполучена з иншою, тоді б найголовніща причина війни була б зникла.“
Але ж велика війна показує, що справа стоїть як раз навпаки. Ті малі нації, як Бельґія, Сербія, Черногорія, Греція, або нації можливі, як Польща, Естонія, Латвія та Англія, — все таки будуть тим маслаком, зза якого великі держави будуть вовтузитись.
Російська Революція безперечно зробила те право самоозначення одною з підвалин революції, вона прийняла його, як одну зі своїх засад, але з тою істотною ріжницею, що вони в той же самий час запровадили соціялізм. Без самоозначення вони б не змогли здійснити революцію. Та вони так саме показали, що самоозначення під імперіялізмом є неможливе.
А коли ми можемо сказати, що обіцяне Німеччиною самоозначення є тільки довидною, поверховою обіцян-
