Пролєтяріяту нема яких інтересів платити, бо він скасує державні позички й борги.
На місці капіталістичної держави, якою користуються самі капіталісти, пролєтаріят заснує дійсний соціялізм, на спільне добро всього загалу. Завдяки тому, що продукція й росподіл буде керуватись пролєтаріятом, тільки дійсно необхідні товари буде вироблювано, а повинність праці, що буде накладено на всіх працездатних, у наслідку призведе до далеко більшого продукування всіх потрібних речей.
Тим чином пролєтаріят установить нову громаду швидче й краще, ніж те могли б зробити капіталісти.
Ми вже не станемо тут рахувати силу инших обставин, які уможливлять пролєтаріяту успішно довершити свого діла.
Одначе ці справи укорінятимуться в життя спокволя: виховання, гармонізування і обєднування продуктивної праці, користування найвищим технічним знанням в транспорті, промисловосте й хліборобстві. Оце найважніще й найпотрібніще, про що ми мусимо тимчасом згадати.
Ми вже тепер маємо готові матеріяльні й фізичні умовини, духові потреби і матеріяльні засоби, всі можливосте і можности повалення капіталізма.
А найбільшою спонукою і натхненням для пролєтарів є притомність того, що знання пророчить робітникам майбутність і що тільки вони самі можуть перебудувати громадянство.
А щоби конфіскувати багацтво і засоби продукції, робітники повинні захопити політичну владу.
Та люде скажуть, що Російська Революція де-в-чому невдачі зазнала, що Німеччина її розчавила в багатьох місцях і що їй загрожує з боку Німеччини небезпека повного притлуму. Чи не буде й світову революцію теж придушено?
Відповідь на те єсть така: умовини західньо-европейської революції, а надто в Англії та Німеччині, суть зовсім несхожі і не можна їх дорівняти до тих, що істнують у Російській Революції.
Насамперед, промислові робітники в Росії складають дуже малий відсоток в порівнянні з цілою людністю. Росія не належить до виробних, фабричних країн, але до країн хліборобських.
