пою, швидкий та верткий, що й спід ступня викрутиться. Св. Л. 131.
Вертли́вий, а, е. Вертлявый. Ном. № 13618.
Ве́ртлик, ка, м. Шарманка. Грає на вертлику. Вх. Лем. 397.
Вертлю́г, га, м. Неподвижный винт, на котором что-нибудь вращается. См. Верклюг.
Верту́н, на́, м. Название хитрого вола. КС. 1898. VII. 46.
Вертуне́ць, нця́, м. Летучая мышь? (Вночі) одні тільки вертунці часом літали перед його очима. Мир. ХРВ. 306.
Ве́ртю, нар. В выражении ве́ртю закрути́вся — завертелся; встречено только в одной песне, повидимому фальсифицированной и напечатанной у Макс. (1834). 130: А в Ланському розі явір похилився, ой татарин тяжко-важко вертю закрутився. АД. I. 144.
Ве́ртялка, ки, ж. Метательное орудие. Угор.
Верть, меж., означающее поворот. Тоді вона верть, та за двері. Г. Барв. 182. Підійшли до його, а він тоді верть, та в другий бік, та й сховавсь. Павлогр. у.
Вертьо́г, гу, м. Ухаб; яма в песке, выбитая ветром. Мнж. 177.
Вертьо́га, ги, ж. Род посуды. Виїла з одної вертьоги. Чуб. II. 407.
Верх, ху, м. 1) Верх. Козел сміливіший — ізліз на самий верх. Рудч. Ск. Вода так через верх ллється. Рудч. Ск. З ве́рху до спо́ду. С верху до низу. На ве́рсі. Сверху. Коровай накривають рантухом так, щоб різка з яблуками стреміла на версі. Г. Барв. IV. 30. Через верх слу́хати. Невнимательно слушать, пропускать мимо ушей. Як батько казав: «не важся за його йти», то я слухала його через верх. Г. Барв. 277. 2) Поверхность. Верх землі. 3) Крыша, покрышка (шубы). Кожух… сіронімецький верх. Сим. 227. 4) Верхняя часть, верхний край чего-либо. Верхи́. В палке верхний конец, когда на ней мі́ряються, чья очередь. Ив. 14. — у не́воді. Верхний край невода. Вас. 186. Браун. 10. 5) Верхушка (дерева, горы, стога и пр.). Kolb. I. 63. Ой у горо́ді конопельки — верхи зелененькі. Мет. 61. А що буря верхи позривала. Грин. III. 418. На дуба зліз, на самий вершечок. Чуб. 6) Крыша; глава церковная. Стоїть церква без верха, у їй людей без числа. Ном., стр. 296, № 196. Твоя́ ха́та, а мій верх. Обрядовые слова новобрачной, подъезжающей к хате мужа, выражающие пожелание властвовать в доме мужа. Мил. 123. 7) Дымовая труба, отверстие для выхода дыма из печи. Мій верх і заткало. Ном. № 2575. Ти думаєш, дурню, я тебе кохаю, я такими дурнями верхи затикаю. Нп. Верхи́ труси́ти. Трубы чистить. Сим. 130. 8) Верха́ми = Ве́рхи. Не їдь до мене трьома верхами, приїдь до мене трьома возами. Грин. III. 266. 9) Верх, излишек. Вас. 191. Ум. Вершо́к, верше́чок.
Ве́рхи, нар. Верхом. Наганяє його верхи на коні пан. ЗОЮР. II. 47. Климець сів верхи, пробіг скільки там. Рудч. Ск. I. 69.
Ве́рхівень, вня, м. Верховой, всадник. Приїхали ті верхівні. Драг. 305. Учора два верхівні бігло за возом. Лубен. у.
Верхі́вець, вця, м. = Верховинець. Шух. I. 77.
Верхі́вка, ки, ж. Верхушка (растения) Шух. I. 88. Ум. Верхі́вочка. Маки, маки, маковочки, золотії верховочки. Маркев. 75.
Верхів'я́, в'я́, с. 1) Вершина; верхушка дерева. 2) Волоса на голове, хохол. Мужик попав коваля за верхів'я і давай йому метелиці давати. Грин. I. 109.
Верхлю́к и верхля́к, ка, м. Дикий поросенок. Вх. Пч. II. 7.
Верхни́на, ни, ж. Сливки. Вх. Зн. 6, 37. Ум. Верхни́нка.
Ве́рхній, я, є. Верхний. А зуб як вискочить та в верхню гілку, та й застряв там. Рудч. Ск. I. 130. Верхня щелепа. Миус. окр.
Верхня́к, ка́, м. 1) Верхний жернов в мельнице. 2) Часть гончарного круга (см.). Вас. 179. Шух. I. 260—262. 3) Верхний слой скирды. 4) Дека в струнном музыкальном инструменте (кобзе, торбане). КС. 1882. VIII. 282; 1892. III. 382. 5) Металлическая крышка курительной трубки. Чіпка одкрив верхняк, потяг люльку, — огонь осіяв сіни. Мир. ХРВ. 306. 6) У гребенщиков: верхушка рога. Вас. 163.
Верхоблю́д, да, м. = Верблюд.
