Сторінка:Грінченко Б. Словник української мови. Том I. А-Ж. 1937.djvu/302

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Га́ндри би́ти = Байдики бити. Жел.

Ганеба, би, ж. = Ганьба.

Гане́бне, нар. = Ганебно. Ганебне зневажали. Шейк.

Гане́бний, а, е. Позорный, бесчестный, постыдный.

Гане́бність, ності, ж. Позор.

Гане́бно, нар. Позорно, постыдно.

Гане́тьба, би, ж. Сильное порицание, поношение, стыд. Її тільки ганетьбою і можна придавити.

Га́нжа, жі, ж. = Ганджа и Гандж, джі, ж. Изъян. Коняка не має ніякої ганжі. Рк. Левиц.

Га́нзур, ра, м. = Канцур. Солому б'є на ганзур. В ганзур шинелю порвали. А зуби ще є? — Де там вам! Усі чисто посходили, до гандзура. Звенигор. у. Д. Эварн.

Гани́ба, би, ж. = Ганеба. А сам в убожестві, в ганибі. МВ. II. 43. Було куди ні підуть мої дочки і поденно робити, абощо, ніколи ганиби не чути. Г. Барв. 294.

Га́ниж, жу = Ганус. Вх. Пч. II. 34.

Га́нити, ню, ниш, гл. Порицать, укорять, бранить, злословить, порочить, поносить, бесчестить.

Гані́бний, а, е. 1) = Ганебний. 2) В презрении находящийся. Сама бідна і ганібна. МВ. (О. 1862. I. 96).

Га́нок, нку, м. Крыльцо, подъезд, балкон. Ой у Лубнах крутоярих у високім замку, сидить пишний князь Ярема на тісовім ганку. К. Досв. Ой сиділа Марійка на ганку та краяла червону китайку. Нп. Употребл. с тем же значением и во мн. ч.: га́нки. Підходимо до шинку, — на ганках такого народу зібралося. Г. Барв. 67. Ум. Га́ночок, га́ночки. Коло хати, перед ганочками, сидить юрба людей. К. ЧР. 63.

Га́нус, су, м. Анис. Левч. 1.

Ганусі́вка, ки, ж. Настойка на анисе, анисовка. Хазяйка пляшку ухопила, що ганусівка в ній була. Алв. 18.

Гануско́вий, ганусо́вий, а, е. Анисовый.

Гану́ти, ну́, не́ш, гл. Смекать, догадываться. Ганути на кого. Угор.

Га́нца, ци, ж. Кляча. Вх. Зн. 9.

Ганч, чу и чі, м. и ж. = Гандж. ЕЗ. V. 91. У корови нема ніякої ганчі. Канев. у. Я не можу того вола купити, бо має в ногах великий ганч. Вх. Зн. 13.

Ганча́р, ря́, м. = Гончар.

Ганчіри́на, ни, ж. = Ганчірка.

Ганчі́рка, ки, ж. 1) Тряпка, тряпица, ветошка, стирка. Святая Покрівонько, покрий голівоньку хоч ганчіркою, аби я була жінкою. Ном. № 493. Зітри ганчіркою стіл, та не тією, а чистенькою. Харьк. 2) Грязное старое платье. Чого це ти в таку ганчірку убралась? Ум. Ганчі́рочка. Ув. Ганчі́рище. Аф. 354.

Ганчі́рник, ка, м. Тряпичник. Желех.

Ганчі́рочка, ки, ж. Ум. от ганчі́рка.

Ганчі́рчище, щі, ж. Ув. от ганчі́рка.

Ганчі́р'я, р'я, с. соб. и ганчір'я́ччя, чя, с. соб. Тряпье. Черниг. З вікон замість шибок визирає ганчір'я. Мир. Пов. II. 83.

Ганчіря́ний, а, е. Тряпичный. Константиногр. у.

Ганчува́ти, чу́ю, єш, гл. 1) Браковать, находить недостатки. Котра дівчина вередує з женихами, ганчує та плаче, то з неї отак сміються. Уман. у. 2) Иметь изъян, порок, недостаток. Ганчує на ногу кобила. Канев. у.

Ганя́, ні, ж. = Каня 2. Вх. Зн. 13.

Ганяни́на, ни, ж. Разгон. Тепер у нас, як приїхали з Петенбурху пани, так така коням ганянина, що куди тут. Мелит. у. Словн. Д. Эварн.

Ганя́ння, ня, с. Беготня. Одно ганяння з ранку й до ночі.

Ганя́ти, ня́ю, єш, гл. 1) Гонять, понуждать к ходу. Хлопці раз-у-раз сюди ганяють волів до водопою. — Його й найняв левади доглядати, проклятих горобців та гав ганяти. Гліб. 2) Гонять, преследовать, травить, сгонять. Ганяють, як солоного зайця. Ном. № 10071. У хаті — хоч вовків ганяй, — холодно. Ном. № 638. 3) Много бегать в хлопотах, суетиться. Цілісінький день ганяв сьогодні і нічого не пощастило зробити. — Чого ти ганяєш, як навіжений? 4) Гоняться, добиваться, искать. За великою добиччю ганяє. Макс. (1849). 31.

Ганя́тися, ня́юся, єшся, гл. Гоняться. Ганялись наші батьки по низових степах за білорогими сугаками. К. ЧР. 213.

Ганьба́, би́, ж. 1) Позор, бесчестие, стыд, поругание. Ганьбою не візьмеш, так силою діймеш. Ном. № 3892. 2) Порицание. Тим тільки ганьба йому,