Сторінка:Грінченко Б. Словник української мови. Том I. А-Ж. 1937.djvu/309

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

гафтува́ти, ту́ю, єш, гл. = Гаптар, гаптування, гаптувати. Грин. III. 525.

Гахува́тися, у́юся, єшся, гл. Франтить, наряжаться, прихорашиваться. Ном. № 11205. Ходила б біло, то кажуть: гахується; ходила б чорно, то кажуть: лінується. Нп.

Га́цик, ка, м. = Кажан. Вх. Лем. 407.

Гаць-го-га! меж. Восклицание, натравливающее собак, то же, что и кусі. Kolb. I. 65.

Гач. Бранное слово в выражении: Хай тобі гач! Чорт с тобой.

Гача́, ча́ти, с. = Лоша. Вх. Лем. 402. Ум. Гача́тко.

Гаче́чок, чка, м. Ум. от гак.

Га́чі, чів, м. мн. Штаны: а) полотняные. Гол. Од. 14, 66; б) белые суконные. Шух. I. 120.

Гачни́к, ка́, м. = Очкур. Угор.

Гачо́к, чка́, м. Ум. от гак. Крючок. Шух. I. 226. Скуй гачок на удку. Левиц. I. 123.

Гачу́р, ра, м. = Жеребець. Вх. Лем. 402. Ум. Гачу́рик. Вх. Уг. 232.

Гачу́ра, ри, ж. Трехлетняя кобыла, не имевшая лошат. Вх. Лем. 402. Ум. Гачу́рка. Вх. Уг. 232.

Гачу́рик, рка, м. Ум. от гачу́р.

Гачу́рка, ки, ж. Ум. от гачу́ра.

Гаше́ння, ня, с. = Гасіння. К. ХП. 127.

Га́шка, ки, ж. Гадюка, змея. Желех. Вх. Зн. 10. Мов та гашечка коло в'ється. Федьк. Тому мене (ялицю) тяжка печаль як гашечка обняла. Млак. 108.

Гашурка, ки, ж. Ящерица. Вх. Лем. 402. См. Ящірка.

Гая! меж. Крик, чтобы прогнать птиц, то же, что и шугу. Гая, гая в луги, райськії пташки. Чуб. III. 400.

Га́янка, ки, ж. Проволочка, замедление. Пізно приїхали, бо трапилась гаянка: вісь зламалась.

Га́яння, ня, с. Действие медлящего, медленность, медлительность. Твоє гаяння до ладу не доведе.

Га́яти, га́ю, єш, гл. 1) Замедлять, задерживать. Ой матінко, та не гай мене! в велику дорогу виряжай мене! 2) Га́яти час. Терять время, медлить. Не гаймо щасної години. Г. Барв. 192. Побрались ми у Любчики, не гаявши часу. МВ. II. 134.

Га́ятися, юся, єшся, гл. Медлить, мешкать. Рудч. Чп. 246. Ой на, сину, коника — не гайся, щоб ти 'д того війська не зостався. Лис.

Гвавт, ту, м. = Гвалт. Драг. 247.

Гваджениця (= гладжениця), ці ж. = Терлиця. Вх. Лем. 403.

Гвалт, ту, м. 1) Крик шум. Алв. 11. Чуб. I. 105. Гвалт і галас. Шевч. 197. А гвалту! а крику! Шевч. 214. 2) Насилие. Прийшов і взяв гвалтом. Аф. 357. Одняв він гвалтом од убогих козаків і посполитих. О. 1861. VIII. 29. Розумом, а не гвалтом мусимо ми усяке лукавство переважати. К. (О. 1861. VI. 33). 3) Восклицание: гвалт! Караул! Гвалт! рятуйте! Шевч. 139. Ай, гвалт! сама в хаті, не дам ради кошеняті. Ном. № 8766. Гвалт, на гвалт крича́ти. Кричать караул. Ном. № 2385. Гукнули як на гвалт. Гул. Арт. (О. 1861. III. 84). Було ж тобі не любити, а тепер хоч гвалт кричи. Грин. III. 159. На гвалт би́ти, дзвони́ти. Бить тревогу.

Гвалті́вне, гвалто́вне, гвалто́вно, нар. 1) Шумно, крикливо. Чорти об чімсь радились і гвалтовно гомоніли. Стор. МПр. 43. 2) Насильственно. Мет. 373. Гвалтовне одібрать. Морд. Пл. 64.

Гвалті́вний, гвалто́вний, а, е. 1) Шумный, крикливый. 2) Насильственный. Тії каверзники змовлялись уочевидьки на гвалтовний учинок. К. ЧР. 96.

Гвалтува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Шуметь, кричать. Гвалтують, сказано, навспряжки цокотухи (жінки). Греб. 379. Чого (собаки) так гвалтують? Стор. МПр. 112. Той чоловік став гвалтувати. Драг. 184. 2) Производить насилие, насиловать. 3) Производить тревогу, звать на помощь.

Гвардійо́нець, нця, м. Гвардеец. Мене, дядьку, вибрали у гвардійонці. О. 1861. VIII. 25.

Гва́рдія, дії, ж. Гвардия. А паничів у гвардію. Шевч. 417. Царська гвардія. Мир. ХРВ. 133.

Гва́рити, рю, риш, гл. Говорить. Як би-м не зробила, то би-м не гварила. Гол. I. 89.

Гвер, ра, м. Ружье. Федьк. I. 4.

Гвинт, та́, м. = Шруб. Ум. Гви́нтик. Чистив він ту рушницю і загубив маленького гвинтика. Грин. II. 206.

Гвинті́вка, ки, ж. Винтовка. Стор. II. 12.

Гвир, ру, м. = Гвер. Гн. II. 50.