Сторінка:Грінченко Б. Словник української мови. Том I. А-Ж. 1937.djvu/366

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Грома́дити, джу, диш, гл. Сгребать (о сене, скошенном хлебе, горящих угольях). Пішли сіна громадити. Рудч. Ск. I. 80. Кочергою жар громадила. О курах: гресть лапами. На улиці півничок громаде. Мет. 122.

Грома́дитися, джуся, дишся, гл. 1) Сгребаться. Тепер саме сіно громадиться. 2) Собираться. Стали вірнії слуги його на майданах громадиться. ЗОЮР. I. 175.

Громаді́лка, ки, ж. Конные грабли.

Громаді́льник, ка, м. Сгребальщик, гребец граблями. Левч. 135. Косарі і громадільники, напрацювавшись за цілий день… повечерявши, співають. О. 1861. IX. 176. Багато накосили. Треба три громадільника, щоб громадили. Грин. I. 119.

Грома́діння, ня, с. Сгребание (травы, скошенного хлеба), разгребание (горящих углей в печи). Косовиця. Тут уже й Мотрі робота — громадіння. Мир. ХРВ. 125.

Грома́дка, ки, ж. Ум. от громада.

Грома́донька, ки, ж. Ум. от громада.

Грома́дочка, ки, ж. Ум. от громада.

Грома́дський, а, е. Принадлежащий, относящийся к миру, общественный, мирской. Громадських людей кликали цінувати. МВ. II. 203. Громадська земля. Громадська справа. Громадський суд. О. 1861. X. 55. Муж -ський. Член общества, представитель известной его части, участвующий в его решениях. Г. Барв. 351. Кулиш. Повести. I. 185. Тоді ж то, не могли знати ні сотники, ні полковники, ні джури козацькії, ні мужі громадськії, що наш пан гетьман Хмельницький… у городі Чигрині задумав, вже й загадав. Мет. 391.

Громадя́нин, на, м. Член грома́ди, член общества. Оце зібралися ми, панове-громадяни, про от що розсудить. Гліб. Хай буде громадянином тієї землі, де уродився й виріс. О. 1861. X. 150.

Громадя́нка, ки, ж. Женщина, принадлежащая к обществу, к миру.

Громадя́нство, ва, с. Общество, общественное тело, культурное общество.

Громадя́нський, а, е. Общественный. Рудч. Ск. I. 26. Громадянське життя. К. Кр. 35. К. ХП. 135.

Громадя́нщина, ни, ж. Общество, общественность. См. Громадянство.

Громажі́ння, ня, с. = Громадіння. Шух. I. 172.

Грома́к, ка́, м. 1) Ретивый конь. Черк. у. 2) = Грімак. Спускався на громаку з високої гори. Мир. ХРВ. 241.

Грома́шик, ка, м. Раст. Hepatica triloba. Лв. 99.

Гро́мик, ка, м. Ум. от грім.

Громі́вка, ки, ж. Ель, подвергшаяся громовому удару. Скрипку роблять із ялиці-громівки, тобто з такої, що в неї грім ударив. ЕЗ. V. 194.

Громни́ця, ці, ж. Чаще во мн. Громни́ці. Праздник «сретения» (2 февраля). Чуб. I. 244. Коли на Громницю півень не нап'ється водиці, — то на Юр'ю віл не наїсться травиці. Ном. № 443.

Громни́чний, а, е. Относящийся к празднику «сретения». Чуб. III. 6.

Громовеня́, ня́ти, с. По народному поверью: маленький гром, как бы дитя грома. Поклоняю си тобі і всі твої силі, громам і громовенітам, тучам і тученітам. ЕЗ. V. 67.

Громови́й, а́, е́. 1) Громовой, относящийся к грому. Да за тучами громовими сонечко не сходить. Чуб. V. 6. Який я коштовний дом збудував, громовим пожаром пішов. Грин. III. 693. Громовий дощ. Мнж. 148. 2) Громова́ стрі́лка. Громовая стрела, иначе — чо́ртів па́лець. Вх. Пч. II. 28. 3) Громові свя́та, празники́. Ряд посвященных грому праздников: с 8-го июля по 6-е августа; главные: Ілля́ (20 июля) и Паликопа (27 июля). Мнж. 157. МУЕ. III. 48. Ум. Громове́нький. Пішов дощик громовенький а на той сад зелененький. Чуб. V. 178.

Громови́ця, ці, ж. 1) Гроза. Вх. Зн. 12. 2) Громовая стрела, белемнит. Вх. Зн. 12.

Громоту́ха, хи, ж. ? Зібралися мухи-старухи, славні громотухи. Грин. III. 666.

Громохма́рний, я, е. Окутанный, покрытый грозовыми тучами.

Громоші́тися, шіюся, єшся, гл. Пренебрегать кем. Богач бідним сі громошіє. Фр. Пр. 95.

Грому́шина, ни, ж. Почва, усеянная мелкими камешками. Подольск. г.

Гро́на, ни, ж. = Гроно. Херс.

Грони́тися, ню́ся, ни́шся, гл. Вязаться в грозди. Ви, гроночки, не гронітеся. Мет. 176.