колишній та ясний присниться сон мені. Осн. 1862. V. 3.
Давномину́лий, а, е. Давнопрошедший.
Давну́ти, ну́, не́ш, гл. См. Давити. Желех.
Давня́шній, я, є = Давнішній. Давняшня знакома. Рудч. Ск. II. 158.
Давону́ти, ну́, не́ш, гл. Сильно давнуть. Так її давонув, мало що духу не видавив. Чуб.
Даву́чий, а, е. (От давити.) 1) Терпкий (о вкусе). 2) Удушливый. Давучий чад. Конст. у.
Даву́чка, ки, ж. Терпкий фрукт. Стане давить отут, наче грушу давучку їси, да вдавишся.
Дада́кати, каю, єш, гл. 1) Болтать. 2) Гоготать. Гуски дадакають. Вх. Лем. 408.
Дада́кач, ча, м. Болтун. Вх. Лем. 408.
Да́де, нар. Где-нибудь. Вх. Лем. 408.
Дадекой, дадеколи, нар. Иногда. Вх. Лем. 408.
Д'адже́ж, нар. (Вм. да аджеж) = Аджеж.
Да́єден. Кто-нибудь. Вх. Лем. 409.
Дазь-бі, — біг, нар. = Дасть-бі. Чи вже не варитиме галушки оце? — Ні, серце, бо борошенця в нас дазь-бі. У Гул. Арт. как существ.: Як їсти дазьбіга та ще й гладкими буть. О. 1861. III. 97.
Да́йка, ки, ж. Даяние. Харьк. Манж.
Дак, сз. 1) Так, да, но. Рада б душа в рай, дак гріхи не пускають. Ном. Ой у полі да криниченька, тільки водиця сльозиться, не рад чумак да чумакувати, дак не мусить оплатиться. Мет. 459. «Куди ти, вовче, біжиш?» — «До вдови за поросям». — «У неї ж одно». — «Дак щоб не було й того». Ном. № 10718. 2) То, так. Єв. Мр. XII. 19. Отоді то Барабаш, гетьман молодий, як у кума свого Хмельницького дорогого напитку напився, дак у нього і спать повалився. Мет. 386. Не ти мені скажеш, дак мати: було б убогої не брати. Мет. 48. Дівчино моя Переясловко, поцілуй же мене, моя ластівко! — Дак що ж, дак ну ж, дак поцілую, да у тую губоньку да золотую. Мет. 5. «Колядуй, баране!» — «Не вмію, пане». — «Дак лізь у вікно!» — «Дак роги, пане!» Чуб. III. 428. 3) Дак же ні. Да нет же. 4) Як нема́, дак нема́. Нет как нет. А в неділеньку рано-пораненьку кізочки як нема, дак нема. Мет. 229.
Да́коди, нар. Иногда. Вх. Уг. 235.
Да́котрий, а, е. Кто-нибудь. Вх. Лем. 408.
Да́кус, нар. Немного. Вх. Лем. 408. Ум. Дакусчик. Вх. Уг. 235.
Далда́, ди́, ж. Далда́-балда́ в загадке — свинья. Ном., стр. 294, № 122.
Д'але́, сз. = Але́.
Да́лебі́, да́лебі́г, нар. Ей-ей, право. Далебі, що правда. Макс. Ой не смійся, дівчинонько, далебі не смійся! Я у тебе молодої отрути наївся. Мет. 90. Ей, шануйся, коли хоч, бо далебі колись тму-мно-здо-тло спишу на спині. Ном. № 3600. А мої (діти) вже й геть то живучі. Такого їх, такого їх, що далебіг не знаю, що й діяти. Левиц. I. 139.
Да́лебо, нар. = Далебі. Чуб. V. 342.
Д'але́ж, сз. = Алеж.
Дале́зний, а, е. Очень далекий.
Дале́зно, нар. Очень далеко.
Да́лека. Употребляется как существ., но без имен. пад. Не боїться ніякого далека. Забачив бог і з далека, та ще з далекого далека.
Дале́кий, а, е. 1) Далекий, дальний. До любої небоги нема далекої дороги. Ном. № 8759. Чи то граки, чи то галич, чи хижі дейнеки розпускають по Вкраїні загони далекі. К. Досв. 242. Доріжка, доріжка та широка і далека. Мет. 241. 2) Отдаленный, далекий. Степ широкий, край далекий, милого не бачу. Мет. 64. По далекому Дунаєчку злая буря виходжає-виступає. В далекому краю в чужу землю… заховають. Шевч. 73. Кого ж їй любити? Ні батька, ні неньки, одна, як та пташка в далекім краю. Шевч. 27—82. Ум. Далече́нький. Тепер нічка темненька, доріженька далеченька. Чуб. V. 873.
Дале́кість, кості, ж. Даль. Он те місце! — промовила Тодозя, легенько кивнувши носом на сизу далекість. Левиц. I. 442. Вона все дивиться пильно-пильно в сині далекості. МВ. І.
Дале́ко, нар. 1) Далеко. На Чорнеє море… далеко поглядає. ЗОЮР. I. 28. Добре далеко чутно, а ледаче ще далі. Ном. № 4451. Далеко, як оком сягнеш. Ном. № 7745. 2) Долго. Ой високо со-
