Сторінка:Грінченко Б. Словник української мови. Том I. А-Ж. 1937.djvu/423

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Ді́сний, а, е = Дійсний.

Дістава́ти, таю́, є́ш, сов. в. діста́ти, та́ну, неш, гл. 1) Доставать, достать, добывать, добыть. Найшла відьму і трути дістала. Шевч. 22. Не дістане він язика. Ном. № 6547. Ой перестань до мене ходити! — Ой не перестану, доки не дістану білих рук, чорних брів, дівочого стану. Каменец. у. 2) Получать, приобретать. Діста́ти жі́нку. Взять жену. Дістав собі добру жінку. Каменец. у. Діста́ти в лице́. Получить удар по лицу. Сьогоднє йому і не наводи таки нічо, бо можеш ще й в лице дістати. Федьк. Пов. Діста́ти ла́ски. Приобресть, найти расположение, милость. Такої ласки дістану і в Параски. Ном. № 4770.

Дістава́тися, ю́ся, є́шся, сов. в. діста́тися, нуся, нешся, гл. 1) Доставаться, достаться. Закаблукам лиха дам, дістанеться й передам. Шевч. 2) — до. Добираться, добраться, доезжать, доехать. Через вороги тяжко до пекла дістатися. Ном. Як би його дістатися додому? Могил. у.

Діста́ти, ся. См. Діставати, ся.

Дітва́, ви́, ж. соб. = Дітвора. К. ПС. 48.

Дітва́к, ка́, м. Мальчуган. Мн. Дітваки́. Детишки. Нема у нього дітваків. Лебед. у.

Дітва́ччя, чя, с. соб. Подростки, детвора. Вх. Зн. 15.

Дітво́ра, ри, ж. соб. Дети, ребятишки. К. Досв. 158. Лихо з дітворою та ще з малою. Васильк. у. Дітвора сокоче, дітвора клекоче, а мати раденька дітворі маленькій. Хата. 19.

Ді́ти, те́й, с. мн. от дитя. Дети. Діти! діти! Добре з вами в літі, а зимувати — горювати. Ном. № 557. Прийми, мила, хоч малії діти! — Ой не хочу я дітей приймати, будеш, милий, і сам годувати. Мет. 266. З діте́й вихо́дити. Выходить из детского возраста. Діла небагато в Насті: ще тоді вона з дітей виходила. МВ. II. 36. Ум. Ді́тки, ді́тоньки, ді́точки. Твої дітоньки плачуть, їстоньки хочуть. Ном. № 337. Дітки, ще короткий час я з вами. Єв. І. XIII. 33. Клопочуся, бідкаюся з ночі до ночі, ніколи гаразд і діточками втішатися. МВ. II. 17.

Ді́ти, ся. См. Дівати, ся.

Ді́тки, то́к, с. Ум. от ді́ти.

Діткну́тись, ну́ся, нешся, гл. Дотронуться. Думаю собі: приступлю до неї, — не смію діткнутися ручки білої. Гол. I. 365.

Дітлахи́, хів, м. мн. = Дітваки. Мнж. 179. Св. Л. 198.

Дітолю́бний, а, е. Любящий детей.

Ді́тоньки, ньок, ді́точки, чок, Ум. от діти.

Ді́тонько, ді́точко, ка, с. Ласк. от дитя. Деточка. Захотілось моєму діточку… Ном. № 9302.

Дітопрода́вець, вця, м. Продающий детей. Нехай бог тебе поб'є, дітопродавець. Шевч. 292.

Ді́тство, ва, с. = Дитинство. МВ. I. 14. Левиц. Пов. 174.

Ді́тський, а, е. Детский. Повідбирав худобу і її й діцьку. Кв. I. 17. Ой роди, боже, сю пшениченьку яру, на дітськую долю, а на людську славу. Циссь. Ятрівка. 101.

Ді́тчий, а, е = Дитячий. А як я се ба й оженив, та став сі журити: треба лижки, треба миски, дітчеї колиски. Шух. I. 204.

Діхтя́р и пр. См. Дігтяр и пр.

Ді́я, ді́ї, ж. 1) Действие, деяние. 2) Акт, действие (в драматическом сочинении).

Ді́яльний, а, е. Деятельный.

Дія́льність, ності, ж. Деятельность. Г. Барв. 347.

Ді́яльно, нар. Деятельно.

Дія́ніє, нія, с. Деяния апостолов. Ударили в великий дзвін до церкви на діяніє. Кв. II. 177.

Ді́янка, ки, ж. Деловое время, время действия.

Ді́яння, ня, с. Делание.

Ді́яти, ді́ю, єш, гл. Делать. Що тут у бога діяти? ЗОЮР. I. 291. Не зрять бога над собою, не знають, що діють. Шевч. Живе слово ви сієте, — яке ж лихо тим дієте! К. Досв. 128. Що ж я буду, бідний, діяв, що я жита не посіяв. Гол. I. 214.

Ді́ятися, гл. безл. 1) Делаться, происходить. Не так то діється все скоро. Котл. Ен. Чудно якось діється між нами. Шевч. 102. Давно колись те діялось у нас на Вкраїні. Шевч. 19. То ще тоді діялось, як шкуряні гроші були. Ном. № 6855. Ді́йся бо́жа воля! Что бог даст! Как богу угодно! Федьк. 2) Длиться, тянуться. Лягаймо спати,