Сторінка:Грінченко Б. Словник української мови. Том I. А-Ж. 1937.djvu/471

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Драбиня́к, ка́, м. 1) = Драбчастий віз. КС. 1882. IV. 93. 2) Очень худая лошадь. НВолын. у.

Драбиня́стий, а, е = Драбинчастий.

Драбки́, кі́в, м. мн. Решетки, составляющие боковые стороны тележного ящика и имеющие вид небольшой лестницы.

Драбча́стий, а, е. О возе: драбча́стий віз. Воз, в ящике которого боковые стороны состоят из драбків.

Драгва́, ви́, ж. Топь, топкое место. См. Дрягва.

Драгле́нький, а, е. Ум. от драглий.

Дра́глий, а, е. 1) Студенистый. 2) Переносно: слабый, бессильный. Ум. Драгле́нький. Як маєш у руці що драгленьке, то пустити мусиш. МВ. (О. 1862. I. 85).

Драглина́, ни́, ж. Топь, трясина. См. Драгва.

Драглина́стий, а, е. Топкий. Драглинаста лука. Васильк. у.

Драглі́, лі́в, м. мн. 1) Студенистое вещество. Драгля́ми взяло́сь. От разложения превратилось в полужидкую массу. Картопля зимою померзла, а на весну так драглями і взялась. Мир. Пов. II. 88. Той самий туман угорі видається нам хмарою, а не так, як думають, що нібито хмара схожа на драглі. Дещо. 2) Кушанье: студень. Чуб. VII. 444. 3) Раст. Tremella mesentherica Rety. ЗЮЗО. I. 139.

Драглі́ти, лі́ю, єш, гл. 1) Превращаться в студенистое вещество, дрожать подобно студенистому веществу. 2) Нависнуть (о тучах). Чи не буде снігу: там такі білі хмари драгліють. МВ. II. 121.

Драгно́, на́, с. Грязь, болото. В сіни раз-у-раз вода з стелі натікає, то там вже таке драгно. Черк. у.

Драговина́, ни́, ж. = Дряговина. Там колись болото було, а тепер така драговина, аж страшно, як ідеш. Канев. у.

Драголю́б, ба, м. Раст.: а) Mentha arvensis, полевая мята; б) Lycopus europaeus L. ЗЮЗО. I. 127. Ум. Драголю́бчик. Мил. 96. Ти, Одарко, ти, голубко моя, що ти мені та за зілля дала? Дала тобі драголюбчику, ти Іванку, мій голубчику. Чуб. V. 34.

Драгома́н, на, м. Переводчик при посольстве, миссии. А также пхнув він драгомана і до латинського султана. Котл. Ен.

Драгоні́я, ні́ї, ж. Наемная конница, служившая в Польше. Наряджайте драгонію, лаштуйте гармати. К. Досв. 145.

Драгу́ля, лі, ж. В загадке: лошадь. Хороша драгуля біжить як куля. ХС. III. 65.

Драгу́н, на, м. Драгун. Чому рано не була? — Боялася драгуна. Чуб. III. 102.

Драгу́нський, а, е. Драгунский. У їх драгунська совість. Ком. № 3170.

Дражли́вий, а, е. Щекотливый. У сьому дражливому ділі спустись на мене. К. ХП. 17.

Дражни́ти, ню́, ниш, гл. 1) Дразнить, сердить. Пусти мене, моя мати, на юлиці погуляти; пусти мене, моя мати, я не забарюся, тільки хлопців подражню да й назад вернуся. Мет. 302. Собак дражнили на дворах. Котл. Ен. 2) Прозывать, называть. Пішли ми вп'ять по сліду і якраз у се село зайшли, як його дражнять, — не знаємо. Шевч. 288.

Дражни́тися, ню́ся, нишся, гл. — з ким. Дразнить, поддразнивать кого. Він дражнився з Лекерою Петрівною. Левиц. Пов. 237.

Драко́н, на, м. Дракон. Дракон огнекрилатий. К. МБ. II. 137.

Дра́ла, нар. Бегом. Так я від його драла, одбіг з пів гонів та й став. Стор. I. 148. Отут то вітри схаменулись, і ну всі драла до нори, до ляса, мов ляхи, шатнулись. Котл. Ен. I. 11. Дра́ла да́ти. Убежать, удрать. Дав од неї драла не оглядаючись. Стор. I. 54. І до плуга, і до рала, і до хлопців дала драла. Ном. № 8807. Дра́ла дмухну́ти, дря́пнути. Удрать. Спалив оселю у Калиновського та й дряпнув драла. К. ЦН. 172.

Дра́ли, лів, м. мн. Шутливо: заячьи ноги. Вх. Пч. II. 6.

Дралимо́на, нар. = Драла. Харьк.

Дра́ма, ми, ж. Драма. «Колії. Українська драма». Хата. 113.

Драмати́чний, а, е. Драматический.

Драмо́ваний, а, е. У Кулиша: драматический. Драмована трилогія. К.

Драмува́ти, му́ю, єш, гл. Драматизировать, сочинять драмы. Драмована історія жизні обох поетів. К. ХП. 21.

Дранджо́ли, джол, м. мн. Салазки, полозьями для которых служат две