пауки выстилают свои норы. Мнж. 156. Ум. Душо́к.
Духа́н, на́, м. = Духопел. Духанів я їм надаю. Константиногр. у.
Ду́хати, хаю, єш, одн. в. духну́ти, ну́, не́ш, гл. Дуть на что-нибудь, подуть, дунуть. Вітер як духнув. Рудч. Ск. II. 126. Ходім, каже, товаришу, ще до моря: хто більше води видме. — Ходім. От пішли. От Прало як духне, то чуть риби за хвоста не вхватить — аж до сухого. Рудч. Ск.
Духва́лий, а, е. Самонадеянный, самоуверенный. Який ти дуже духвалий. Киев. г.
Духва́ти, хва́ю, єш, гл. Надеяться, полагаться. Він духває на своє багатство. Та й на дядька не дуже духвайте. Св. Л. 248.
Духівни́ця, ці, ж. Духовное завещание. Мил. 165.
Духі́вня, ні, ж. = Духівниця. Екатериносл. у. ( Залюбовск.).
Духну́ти. См. Духати.
Духове́нство, ва, с. Духовенство. Левиц. КС. 6.
Духо́вий, а, е. Духовный, к духу относящийся. Якась незвичайна сміливість і духова міць. Мир. ХРВ. 4.
Духови́к, ка́, м. Ливер. Ком. II. 3.
Духови́на, ни, ж. Незамерзающее место на пруде или на реке. Черк. у.
Духови́тий, а, е. Душистый, ароматный.
Духо́вний, а, е. 1) Духовный, к духовенству относящийся. Духовний стан. Св. Л. 104. На кого не глянь, хоч на панів, хоч на духовних, то такої праці не побачиш. О. 1862. IV. 57. 2) = Духовий. Ваш образ духовний через моє слово ніколи не забудеться. К. Оп. 125. Боронячи народну Гіппокрену, духовну зброю без устанку носим. К. Бай. 7.
Духо́вниця, ці, ж. = Духівниця. Г. Барв. 169.
Духопе́л, лу, м. Употр. в выражении: духопе́лу дава́ти, да́ти. Бить, поколотить. Такого духопелу дам. Ном. № 3639. Як почала давати йому духопелу, то він уже й не встав: поперебивала руки й ноги. Грин. II. 126. У Мирного ум. духопе́лик в знач. удар рукой. Мир. ХРВ. 34.
Духопе́лити, лю, лиш, гл. Бить, дубасить.
Духо́та, ти, ж. 1) Зной, жара, духота. А сонце все пече та пече, духота душить, сохне в горлі, в роті, в грудях. Левиц. I. 83. 2) Спертый воздух.
Ду́ча, чі, ж. = Дучайка. Мик. 481.
Дуча́й, ча́ю, м. = Дучайка. МУЕ. III. 54.
Дуча́йка, ки, ж. Отверстие в верхнем мельничном жернове. Мик. 481.
Дуче́йка, ки, ж. Дыра в бочке, сквозь которую льется пиво. Вх. Зн. 16.
Ду́чечка, ки, ж. Ум. от дучка.
Дучі́йка, ки, ж. = Дучайка. Вх. Зн. 16.
Ду́чка, ки, ж. Вообще дыра, отверстие, ямка. Ном. № 14006. Чуб. III. 107. Небольшая ямка в земле при различных детских играх: в сви́нку, в ма́сла, в гльо́га. Ном. № 12570. Ив. 14. Лунка, в которой вращается конец веретена в гончарном круге. Вас. 179. Ду́чки — мелкие отверстия в сводах гончарной печи для пропуска огня. Вас. 180. Дучка = Дучайка. Вх. Зн. 16. Ум. Ду́чечка.
Дучко́вий, а, е. — м'яч. Род игры в мяч, иначе: земляни́й м'яч, висо́кий дуб. Ив. 28.
Душа́, ші́, ж. 1) Душа. Тіло потішається, як чоловік зап'є, а душа погибає. К. ЧР. 44. Чує щось душа, та мені не каже. Ном. Люблю як душу. Мет. 62. Бо́гу ду́шу відда́ти. Умереть, отдать богу душу. За час, за годину милосердному богу душу оддав. Макс. (1849). 22. З душі́. Искренно. Ой чорнявую з душі люблю, — на біляву залицяюся. Лавр. Сам душе́ю. Один-одинешенек. Ном. № 10680. Лежала собі сама душею. МВ. (О. 1862. I. 81). Чого́ душа́ забажа́є. Чего бы ни захотелось, — все. Кв. II. 331. По душі́ дзвони́ти. Звонить по мертвом. 2) Человек, душа. Забере з собою приятелів душ тридцять або й сорок, да й іде з ними в Київ бенкетувати. К. ЧР. 84. Йому треба над п'ятьма душми буть ураз, то тепер йому ніколи. Лубен. у. Вони у дві душі робили. Кролев. у. 3) В скрипке: душка, подставка внутри, распорка. Здоров, скрипалю! — Здоров, чорте! — Ну, давай душу! — А скрипаль трісь об дуба скрипку, та й дав чортові душу з скрипки. Грин. I. 41. 4) Место внизу горла спереди.
