Журавли́ще, ща, м. Ув. от журавель.
Журавлю́ка, ки, м. Ув. от журавель.
Жура́вочка, ки, ж. Ум. от журавка.
Жура́вчик, ка, м. Ум. от журав.
Жура́т, та, м. Судья. Угор.
Жура́х, ха,́ м. Испорченное жу́ра. См. Журашин. АД. II. 63.
Журахви́на, ни, ж. = Журавлина.
Жура́ши́н, на, м. = Журах. Ой гукнув же та козак Нечай та й на журашина: «Та сідлай, журах, та сідлай, малий, коня вороного». АД. II. 63.
Журба́, би́, ж. 1) Печаль, кручина, горесть, грусть, тоска; забота. Журба не матінка. Ном. № 2259. Журба сорочки не дасть. Ном. № 2260. Уже лужечки, бережечки вода поняла, молодую Марусю журба обняла. Мет. 135. От журба йому твій кінь НВолын. у. Ой є в мене, мати, три журби у хаті: перва журба — дитина малая, друга журба — свекруха лихая, третя журба — милий покидає. Нп. Козак журби не має. Ном. № 717. Журба сього світу і інші жадоби входять і глушать слово. Єв. Мр. IV. 19. 2) Траурный платок (черный с белым). Борз. у. Ум. Жу́рбонька, жу́рбочка. З старим життя — сухота моя, з малим життя — журбонька моя. Чуб. V. 700.
Журбовий, а, е. Печальный. Хіба ж се (сватання) журбова річ? Г. Барв. 312.
Журбо́та, ти, ж. = Журба. Нехай спить, нехай лежить, та нехай не встане, нехай твоя бідна головонька од журботи одстане. Чуб. V. 624.
Жу́рбочка, ки, ж. Ум. от журба.
Жури́на, ни, ж. = Жур. У селянина борщу нема, а в міщанина з перцем журина. Чуб. III. 472.
Жури́ти, рю́, риш, гл. Печалить, озабочивать. Не лихо журить, а чужа сторінка та невдала жінка. Чуб. Не жур мене, кажу, моя матінко, моя квітонько! Ти бачиш, я й сама в журбі потопаю. Г. Барв. 527.
Жури́тися, рю́ся, ришся, гл. Печалиться, грустить, сокрушаться. Не журися, дівчинонько, ще ж ти молоденька. Мет. 26. Журилась мати, плакала дуже жінка, а нічого робити: провели свого Трохима аж у губерню. Кв. 289. Як дівчині не журиться, — козак покидає! Мет. 79. Жури́тися ким. Заботиться о ком, принимать к сердцу чью участь. Ой ти, братіку-жайворонку, не журися ти нами: годує господь малі мої діти дрібними кришечками. Подол. г. Жури́тися за ким, по ко́му. Грустить, печалиться по ком. Ти не знаєш, моя мати, за ким я журюся. Нп. Ой умру, я умру, та буду дивиться, ой чи будеш, мій миленький, по мені журиться? О. 1862. VI. 35. Ой чи журиться отець-мати по мені? Мет. 450. Жури́тися за чим, — чим. Заботиться о чем, хлопотать о чем. Журився за м'ясом, а м'ясо само йде. Рудч. Ск. I. 124. Дурень нічим ся не журить: горілку п'є і люльку курить. Ном. № 6207. Не журіться життям вашим. Єв. Мт. VI. 25.
Жури́ця, ці, ж. = Жура, журба. Вх. Зн. 17.
Журі́ння, ня, с. Печаль, тоска. Єсть у мене, братіку, із хмелю похмілля, — коло мого серденька велике журіння. Мет. 249.
Жу́рка, ки, ж. Ум. от жура.
Журли́вий, а, е. 1) Склонный к печали, часто грустящий. Я собі вдалася журлива, а Параска ніколи не зажуриться, все регочеться. Славяносерб. у. 2) Печальный, грустный. А Настя йде біла як хустка, ні журлива, ні весела, — от мов з каменю. МВ. II. 52. 3) Заботливый, постоянно заботящийся. Гей не журливая та не клопотливая бурлацькая голова! Куди гляну, подивлюся: все чужая чужина. Канев. у.
Журли́вість, вості, ж. Склонность к грусти, печали. Желех.
Журли́во, нар. Печально, грустно. Важко, сумно, журливо. Мир. ХРВ. 298. Всі журливо дивились на Кобзу, куди поділись жарти й сміхи. Стор. М. Пр. 53.
Журна́л, лу, м. Журнал, периодическое издание. При університеті почав іздаватись журнал «Украинский Вестник». К. Гр. Кв. XIV.
Журналі́ст, та, м. Журналист, литератор, пишущий в журналах. Глузували журналісти незгірше й над Шевченком. К. Гр. К. XXI.
Журна́льний, а, е. Журнальный. З наради приятелів, писав романи на кшталт журнальних. К. Гр. Кв. XVIII.
Жу́рний, а, е. Печальный. Вона не сердита, а така вона журна. Сама во-
