не беручи за це грошей. Всі запобігали його ласки.
Високі урядовці низько вклонялись йому, аби тільки далі давав він свої відомості, а Константайн з товаришами вшанував його, влаштувавши бенькет у касарнях.
І раптом одного ранку до Давсона приїхав урядовий кур'єр Деверо. Він спинив своїх знесилених собак перед конторою завідувача копалень.
Він помер? Звідкіля-ж це взяли! Хай тільки дадуть йому шматок засмаженої лосини, ось тоді він покаже, чи є ще в ньому життя. Що таке? Адже губернатор Волш перебуває в таборі Малого Лосося, а що до О'Брайена, то він прибуде сюди з першою-ж водою. Що? вмер? Дайте-но йому шматок лосини, то він покаже всім.
І Давсон знову загаласував. Прапор на касарні піднявся аж до самого верху жердини. Бетлсова дружина, вимившись, одяглась у чисте плаття. Уся громада делікатно висловила бажання, щоб Кід із Монтани негайно зник з їхнього обрію. І він, звичайно, зник з якоюсь чужою запряжкою собак. Давсон зрадів, коли Кід подався вниз Юконом і посилав закоренілому грішникові найщиріші побажання як найшвидше дістатися до свого останнього місця спочинку.
Тимчасом власник украдених собак поскаржився Константайнові, і той йому дав одного поліцая.
Маючи в перспективі Серкл-Сіті і беручи на увагу, що лід уже тріщить під полозками саней, Кід із Монтани користався з того, що дні довшали, і, що сили, гнав своїх собак, від
