Сторінка:Дмитро Дорошенко. Славянський світ в його минулому й сучасному Т. I (1922).pdf/22

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Але поза цими суперечками учених між собою, життя давно вже вирішило питання про самостійність і рівноправність кожного славянського народа волею самих цих народів: кожний, хочаб і найменший славянський народ старається зробити свою рідну мову орґаном просвіти, письменства і науки, шанує її, береже, вбачає в їй свій найдорожчий національний скарб. Супроти цього факту тратять свою вагу всякі мудровання вчених-політиків. Щож до української мови, то тепер після відбудови Української держави, після заснування українських університетів і Української Академії Наук тратять усякий ґрунт балачки та суперечки про те, чи українська мова є самостійною мовою, чи тільки діялєктом. І як би хто тепер завів про це балачку, то на його подивилисяб так, як і на того, хто почав би сперечатись про істнування відьом, вовкулаків та т. п.

Отже й ми в своїй книзі будемо говорити про кожний славянський народ, про цілком самостійний, з своєю власною історією та письменством, а коли де істнують спірні питання, то будемо просто це зазначати.

Число Славян на світі.

Проф. Нідерлє обрахував загальне число Славян в 1900. році в таких цифрах:

1. „Русских“ коло 94.000.000
2. Поляків 17.500.000
3. Лужичан 150.000
4. Чехів та Словаків 9.800.000
5. Словінців 1.500.000
6. Сербо-Хорватів. 8.550.000
7. Болгар 5.000.000

разом коло 136.500.000