поему „Konrad Wallenrod". Але його писания залишались в рукописах, так само як і білоруські вірші відомого польського поета Владислава Сирокомлі (Кондратовича): російська цензура з кінця 50-х років стала забороняти білоруські видання і знищила, напр., уже виданий переклад „Pana Tadeusza“. Ці заборони не спинили зросту білоруської літератури, але зробили й рукописною: писалися популярні розправи для народу, оповідання, поеми, але все це ходило з рук до рук в писаній формі. Дуже популярною серед цих творів була сатирична поема невідомого автора „Тарас на Парнасе“, написана, як думають, в 1837. році, але видана вперше аж 1889. року. Серед авторів рукописних білоруських творів бачимо відомого, вже згадуваного археолоґа Адама Кіркора, дані Вікентія Коротинського, Я. Вуля, Тадеуша Заблоцького, Н. Короткевича, Ю. Лясковського, Ю. Мрочека та инших. B 1862. р. у Варшаві було видано „Elementarz dla dobrych dzietok katalikoŭ", що мав бути підручником для приватних сільських шкіл. Одначе вся ця література майже не переходила в народ; вона була розповсюджена в кругах дрібної шляхти, панських офіціялістів, на неї дивилися там як на забавку. та по своїм ідеям вона здебільшого була й чужа народові, не маючи з ним нічого спільного крім мови. Тогочасні письменники білоруські, за малими виїмками, мотивів соціяльних зовсім уникали, або дивились, кріз панські окуляри, малюючи пансько-хлопську іділію, що ледве чи істнувала в дійсности.
Польський революційний рух і повстання 1863. року відбилися і на білоруській справі: Польські повстанці старалися використати
